Нічне жахіття-2 (уривок)

Нічне жахіття-2.

ПРОЛОГ

У ДЕКІЛЬКОХ КІЛОМЕТРАХ ВІД КОЛВІЛЛА.

ШТАТ ПІВДЕННА КАРОЛІНА, США.

П'ЯТНИЦЯ, 23: 32.

Нічне небо було затягнуте грозовими хмарами, що низко пливли з північного заходу на південний схід, з яких на вже неабияк мокре шосе лив проливний дощ. По обидві сторони дороги тягнулись непоказні ряди дерев, що понуро стояли обабіч. По трасі в повній самотності їхав чорний джип марки "Форд".

У машині на місці водія сидів її хазяїн, якого звали Філ Кертіс. На вітрове скло його автомобіля без втоми падали великі краплі дощу, що лилися згори, "двірники" ледве устигали прибирати убік ці потоки холодної води. Щоб остаточно не занудьгувати, Кертіс включив магнітолу і, налаштувавшись на одну з FM- станцій, став слухати незнайому йому мелодию, яка почала неголосно доноситися з динаміків.

Філу було тридцять років, працював він програмістом в одній з відомих фірм в Грінвілі, що займалася комп'ютерними технологіями. Одружений він не був. Дизнавшись днями від батька, що мати серйозно захворіла і опинилася в лікарні, він відпросився на роботі на один день і терміново відправився відвідати її. До вечора, залишивши батька у будинку та дочекавшися, коли він засне, Філ з важким тягарем на серці відправився до себе додому.

Незабаром Філ побачив, що далі шосе повертало вліво. Скинувши швидкість, Кертіс повернув в потрібну сторону і відразу помітив, що праворуч на узбіччі була припаркована машина з відкритим капотом. У декількох метрах від неї стояла молода дівчина, що прикривалася від дощу розгорнутою над головою газетою. На лівому плечі дівчини висіла невелика сумочка. Вона була одягнена в червоні туфлі, коротку майже до колін сукню все того ж червоного кольору, що і кофта, накинута на плечі.

Побачивши автомобіль, що швидко наближався до ней, дівчина відразу інтенсивно замахала обома руками.

Джип повільно проїхав повз незнайомку і, освітивши її на мить яскравим світлом далеких фар, зупинився, коли проїхав ще декілька метрів. Вивчивши поверховим поглядом дівчину, Філ, не довго думаючи, все-таки наважився її підвести і, здавши трохи назад, повернувся до неї. Викинувши наскрізь промоклу газету, вона підбігла до джипа і трохи відкрила передні дверці. Але перш ніж сісти в машину, вимовила:

- Доброї ночі! - Філ лише кивнув у відповідь. - Не підвезете мене до Колвілу? Тут не далеко.

- Ти одна? - раптом на подив не лише для самого себе запитав Філ.

- Та-ак... Ну, так, що, підвезете?.

- Добре, сідай, - швидко здався Філ і дівчина з радісною посмішкою на обличчі, що більше не доведеться мокнути під дощем, всілася в машину, різко хлопнувши дверцятами. Через секунду джип зірвався з місця і поїхав у бік найближчого містечка, вогні якого, незважаючи на дощову перешкоду, виднілися в декількох кілометрах від того місця, де тільки що зупинявся програміст.

Натягнувши мокру сукню ближче до зімкнутих колін, незнайомка поклала на стегна намоклу сумку і почала заправляти за вуха пасма чорного волосся, з якого вода так і стікала щедрими потоками.

- Ну, що знайомитимемося?- першим заговорив Філ і, кинувши на дівчину швидкий оцініючий погляд, включив піч. - Мене звуть Філ. Думаю, нам буде краще всього відразу перейти на "ти".

- Згодна. Мене звуть Меріенн, - відповіла вона, все ще не припиняючись тремтіти.

- Ну, ось ми і познайомилися, - вимовив Філ і, відірвавши свій погляд, застиглий на мить на колінах дівчини, втупився на дорогу.

- Можна я зніму кофту? - боязко запитала Меріенн.

- Так, звичайно. І якщо захочеш, то може, розповіси, як ти тут опинилася. Одна на шосе, посеред ночі, та ще і під дощ потрапила.

- Так, у мене чи то машина зламалася, чи то бензин в ній закінчився. Я так в цьому і не розібралась, - кинулася в пояснення дівчина і, знявши з себе наскрізь промоклу кофту, поклала її на заднє сидіння.

- І куди ж ти їхала в таку пізню годину? - знову запитав Філ і на секунду кинув погляд направо, подивившись у великі карі очі Меріенн.

- Та як тобі сказати, - раптом зніяковіла дівчина.

- Говори як є, - настійно попросив Філ.

- Я від подруги їхала до батьків, - не відразу відповіла Меріенн, але потім мовила далі.- Перед цим я посварилася з чоловіком. Те, що він зробив, було останньою краплею.

- З чоловіком?! - здивувався Філ, але відразу швидко зібрався з думками та запитав.- І що ж він такого накоїв?

- Повернулася я раніше з роботи і застукала свого чоловічка з коханкою, - сказала дівчина і, важко зітхнувши, опустила голову. - Я з ним розводитимуся. Іншого виходу я просто не бачу.

- Як на мене, іншого рішення в ситуації, що склалася, просто немає, - підбадьорив свою супутницю Філ.

- Це точно, - резюмувала дівчина, не піднімаючи голови.