Нічна вода

***

Мені завжди було так дивно —
Чому серед чужих тривог
Є люди, що сміються гірко
З чужих нещасть, чужих дорог.

Немов для них чужі страждання —
Це привід тішити себе,
І серед болю та мовчання
У них не здригнеться серце.

Живучи там, де смерть щоденно
За кожним ходить по слідах,
Вони лишаються холодні,
Несуть у душі людям страх.

Та як серед всієї злоби
Не втратити тепло й життя?
Коли сирени ріжуть тишу,
А в серці — втома й каяття.

Хотілось би сказати людям:
Не смійтесь з горя і біди,
Бо якщо серце стане чорним —
Хто вас врятує від пітьми?

І якби мала силу й змогу,
Я б прокричала на весь світ:
«Люди, станьте хоч трішки добріші —
І добро повернеться у відповідь».

Подобається

#991 в Різне
#161 в Поезія
#696 в Молодіжна проза

Відредаговано: 19.05.2026