Нічна вода
***
Давай помремо в наших фальшивих фразах,
Загубимось тихо у спогадах згаслих.
Підемо у світ, де немає вже нас,
Де світло мрій обірвалося враз.
Ми підемо в простір далекий, чужий,
Де тіні надій розчиняються в млі,
Туди, де колись вони щиро цвіли,
Та тихо й безслідно навіки пішли.
Хай цей дивний світ я придумала сама,
А пам’ять про нього — холодна пітьма,
Тобою забутий, розтанув, мов дим,
Та все ж він колись був і твоїм, і моїм.
Колись ми з тобою там разом жили,
Сміялись, кохали, без страху ішли,
Тепер же губимось в мовчанні нічнім
І тихо зникаємо в спогаді тім.
Ми в ньому розтанем — без сліду, без сліз,
Немов у безкраї зникаючий бриз.
Скажи мені — світ той прекрасним був,
Чи жахом, що серце навіки торкнув?
Як думаєш ти — він був світлом для нас
Чи лише відлунням загублених фраз?
#549 в Різне
#56 в Поезія
#463 в Молодіжна проза
Відредаговано: 04.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
