Нічна вода
Мій друже
Дозволь поставити лиш одне питання,
Мій друже… чого ти прагнеш наостанок?
Стоїш переді мною — мов тінь сумна,
Такий зіпсований… і тиша крижана.
Мій друже неповторний, мій єдиний,
Дивлюсь у очі — біль у них глибинний.
І бачу тільки відчай у твоїх очах,
Це так незвично… наче давній страх.
А я ж тебе колись інакшим знала,
Світлішим, сильним — пам’ять не зів’яла.
Не дивись так… не сумнівайся,
Прошу тебе — не розсипайся.
Ну що ти… не плач, не треба сліз,
Не ріж словами власний хист.
Не плач, мій зіпсований друже,
Між нами тиша стала дуже.
Не страждай — уже пізно, не варто,
Наш біль відлунює тихо і вперто.
На жаль, нам запізно страждати,
Минуле назад повертати —
Те світле, прекрасне колись,
Де мрії ще не розбились.
Пробач мені… якщо зумієш,
Якщо цей біль відпустити посмієш.
Мій зіпсований друже… прости…
Нам далі різними шляхами йти…
#549 в Різне
#56 в Поезія
#463 в Молодіжна проза
Відредаговано: 04.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
