Мені боляче на тебе дивитись знов,
Дивитись в небо й тихо молитись Богу,
І довгим, душним вечором без слів і мов
Блукати, щоб забути тривогу.
Мені боляче сльози в тиші лить
Серед порожніх надій і обіцянь,
І щоразу в твої очі заглянуть — й жить
Серед твоїх світлих сподівань.
У твоїх очах — яскравий теплий світ,
Надія, що ніколи не згасає.
А у моїх — лише печалі слід,
Що серце поволі огортає.
Я бачу втому довгих очікувань,
Безсонні ночі, тіні вагань…
Я б хотіла зникнути серед твоїх бажань
І розчинитись в тихих сподівань.