Нічна вода
***
Я так хотіла вірити — є той зимовий сад,
Замерзлий до глибин моєї тихої душі.
Де сніг блищить, немов холодний зорепад,
І шепче серцю: «Все було не дарма — живи».
Я правда так хотіла вірити тоді,
Що існує сад за межею темних втрат,
Де замерзають всі печалі назавжди,
І більше не болить дорога у назад.
Там сльози в кришталі повільно застигали,
І з тишею зливалася самотня моя душа,
І сни, що болем серце розривали,
Ставали снігом — тихим, не поспіша.
І не було вже болю серед снів,
Що глушить крик і рве думки щодня.
Лиш білий сад, мов спогад між світів,
Ховав мене від світу й від життя.
#549 в Різне
#56 в Поезія
#463 в Молодіжна проза
Відредаговано: 04.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
