Нічна вода

***

Я любив твої сірі очі,
Опухлі від вічних сліз.
В них тремтіла гроза серед ночі,
В них губився мій пізній каприз.

І минуле — мов тінь без дороги,
Все кличе, не дає спокій знайти.
Ми хотіли врятуватися трохи,
Та чужими лишились — я й ти.

У молитві завмер циферблат,
І час, мов скло, занімів.
Я мовчав — і твій тихий погляд
Все прощав, хоч і болем горів.

Я любив твої сірі очі,
Хай розбита дорога життя.
Я живу, коли сльози їх точать,
І помру, коли згасне їх сяйво — тоді назавжди небуття.

Подобається

#894 в Різне
#145 в Поезія
#635 в Молодіжна проза

Відредаговано: 04.03.2026