Нічна вода

***

Твої мрії були із фарфору,
Крихкі, немов ранковий туман.
А душа твоя — без жодного спору —
Наївна, як весняний стан.

Ти вірила в світ живий, без омани,
У подих вітру, у світло струмка.
І в серці — тихі мімози незнані,
І в душі — надія, мов свічка тонка.

Та дні обернулись холодними снами,
І тріснув крихкий твій фарфор.
Втекли всі мрії тихими струмками,
І весняний вірш став німий докір.

Тепер у очах — сива ніжність,
На втомлених вустах — сліди мрій.
Та ти бережеш ту давню безмежність,
Де світ колись жив — і жила в ньому ти.

Подобається

#412 в Різне
#16 в Поезія
#486 в Молодіжна проза

Відредаговано: 21.02.2026