Розділ 3

Падіння здавалося вічністю. Лана заплющила очі, відчуваючи, як залізна труба сміттєпроводу б’є її по плечах, а швидкість стає нестерпною. Раптом — бах! — вона приземлилася на щось м’яке, але пружинисте.

​— Обережніше з манікюром! — пролунав обурений молодий голос десь знизу.

​Лана розплющила очі й побачила, що лежить на купі старих гімнастичних матів. Поруч із нею важко дихав Кай, а Скай уже стояла на ногах, струшуючи пил зі свого сріблястого костюма.

​Перед ними стояв хлопець у величезних навушниках і з трьома моніторами, що висіли просто в повітрі на магічних кріпленнях. Це був Вікс. Його руде волосся стирчало в різні боки, а окуляри-тепловізори з’їхали на кінчик носа.

​— Ласкаво просимо до «Підземного Мур-коту», — Вікс спробував усміхнутися, але його обличчя раптом зблідло, і він схопився за лівий бік. — Капітане, я... я не встиг закрити шлюз №4. Ткач встиг зачепити мене своїм променем.

​Кай миттєво опинився поруч із хакером.

— Коті! Де наш медик? — гукнув він у глибину тунелю.

​— Коті зараз на завданні в іншому секторі, він буде лише за годину, — прошипіла Скай, оглядаючи рану Вікса. — Це «тіньова гниль». Вона поширюється занадто швидко. Якщо ми не зупинимо її зараз, Вікс назавжди залишиться в тінях.

​Лана підійшла ближче. На боці хлопця пульсувала чорна пляма, від якої в різні боки розходилися вени кольору нічного неба. Вона знала цей запах — запах розпаду, який вона відчула в клініці.

​— Я можу спробувати, — тихо сказала Лана.

​— Ти? — Кай подивився на неї з сумнівом. — Ти лікувала собак і котів, Лано. Це — чиста темна матерія. Вона може вбити тебе, якщо ти не впораєшся.

​— У ветеринарії є правило: якщо не діяти зараз, пацієнт помре, — Лана рішуче відсторонила Кая. — Віксе, дивись на мене. Буде трохи гаряче.

​Вона поклала долоні прямо на чорну пляму. Спочатку нічого не відбувалося. Лана відчула крижаний холод, який намагався пробратися під її шкіру, висмоктуючи сили. Але потім вона згадала той теплий вогник, який відчула в клініці, коли рятувала Кая. Вона зосередилася на ньому, уявляючи, що її руки — це маленькі сонця.

​— Золота Лапа... — прошепотіла Скай, дивлячись, як очі Лани починають світитися чистим, теплим золотом.

​Кімната наповнилася світлом. Чорні вени на тілі Вікса почали здригатися і відступати, наче вони боялися Лани. Дівчина відчувала, як її серце калатає, а піт застилає очі, але вона не відпускала. З її кінчиків пальців потекла золотиста енергія, яка буквально «випалювала» гниль із рани.

​Вікс скрикнув, а потім його тіло розслабилося. Чорна пляма зникла, залишивши лише чисту рожеву шкіру.

​Лана знесилено опустилася на підлогу. Світло в її очах згасло.

​— Ти... ти зробила це, — Вікс здивовано помацав свій бік. — Біль зник! Я знову відчуваю свої ноги! Дякую, Лано. Ти крутіша за будь-який антивірус!

​Кай підійшов до неї й подав руку. Його погляд змінився — у ньому більше не було зверхності, лише глибока повага і щось іще... тепле, що він намагався приховати.

​— Тепер ти розумієш, чому Ткач полює на тебе? — тихо запитав він. — У цьому місті ти єдина, хто може протистояти їхній отруті. Ти не просто ветеринар, Лано. Ти — серце нашої Варти.

​Раптом на моніторах Вікса заблимали червоні вогні.

— Друзі, святкувати зарано! — крикнув хакер, знову вдаряючи по клавішах. — Щурячий Король розлючений. Він випустив «Гончаків Темряви» на вулиці. Вони шукають вхід у метро. Нам треба змінити дислокацію.

​— Куди? — запитала Скай, перевіряючи свої кинджали.

​— У занедбаний планетарій, — Кай подивився на Лану. — Там є скляний купол. Якщо завтра вийде сонце, ми зможемо зарядити твій дар на повну силу.

​Але Лана вже не слухала. Вона дивилася на свої долоні, які все ще ледь помітно іскрилися золотом. Вона зрозуміла, що її колишнє життя закінчилося. Тепер вона була частиною світу, де коти — це воїни, а вона — їхня єдина надія на порятунок.

​— Ведіть, — сказала вона, підводячись. — Я готова до наступного раунду.