0

Равлик Ра, борсук Бу та бобер Бобі Бо ніколи не були знайомі. Кожен мешкав у власному заклопотаному світі із колою та дешевими сосисками, які цупили у сусідньому супермаркеті. Бу та Бобі Бо вправно справлялися із дрібними крадіжками, тоді як равлику потрібна була ніч, що би донести додому пачку мюнхенських білих ковбасок. Такої їжі йому ледве вистачало до вечора і поночі розпочиналася, нова, повільна історія.

Борсук Бу був кмітливішим за всіх тварин, і ще минулої зими привласнив візка. Він був великий для смугастої морди, проте допомагав прогодувати дванадцять борсучат і одну розтовстілу борсучиху, котра невпинно бурчала по борсучі.

А у бобра Бобі Бо завжди на ранок боліла голова від постійних пригод. Він був заядлим холостяком і сосиски вживав із міцним польським пивом. Інколи розваги приводили його ще три чотири рази у магазин. Тоді до рук бралися всі напої, які він міг відкрити лускатим хвостом. А ті, що не міг котив додому, на ранок.

У магазині знали про нічні розбої. Навіть найняли людину, котра погодилася за 150 лісових купонів спати без ковдри на стільці із 22.00 до 6.00 години. Навіть лікарняні та відпустку оплачували. Проте це додало лишень храпу та чоловічого шарму у магазині, а кількість зниклого пива збільшилася в рази. Тоді власник звинуватив у всьому гризунів. Пацюки хрестилися, миші молилися проте подібні елементи праведного життя не знайшли співчуття. Вже через кілька днів у залах магазину розгулювали коти. Всі сподівалися, що вони будуть полювати на гризунів. Проте це була династія вегетаріанців, котрі споживали дорогий французький сир запиваючи розмірними ковтками рожевого вина. Розмовляли про гламурні зачіски, чекали нового сезону «Гри престолів» і всіляко підтримували мирне врегулювання конфлікту. Котяча розкіш не могла тривати вічність і тому через місяць їм дали під хвоста, разом із сторожем.

Нічними власниками залишилися Равлик Ра, борсук Бу та бобер Бобі Бо. Виявляється всі вони потрапляли до магазину через одну щілину, хоч і у різний проміжок часу.

– Повзу, повзу, я до цілі до повзу, – радісно співав равлик.

Сьогодні він запізнювався. Скоро мало з’явитися сонце, а Ра залишалося кілька сотень метрів вперед, складний вибір та кілометр назад.

У Бобі Бо була тяжка ніч. Період неспокою він вирішив заповнити черговою прогулянкою до винної лавки. Почувши наспів він насторожився, та навіть зупинився, щоби розгледіти приму лісової опери.

Надивившись на равлика він тільки промовив про себе : «ну й, повзи далі». 

Бобі Бо непомітно оминув Ра та далі пошкандибав до магазину. Між сміттєвими баками та захаращеним льохом нирнув у щілину до торгового залу. Осушивши енергетика і нахлебтавшись слабоалкоголок – поплентавсь назад. Його розваги закінчились.

Покинувши магазин він знову почув наспів : «повзу, повзу…», та ледь сам не додав : «ще по пиву і додому доповзу». Ра був майже у цілі.

Бобі Бо вирішив не показувати себе і пересидів «равликовий біг» за сміттєвими баками. Він був ошелешений тим, що незнайомець також пірнув у щілину до магазину.

 – Ні хріна собі! – промовив до себе Бобі Бо додавши із десяток теплих бобрових слів.

– Куди не плюнь одні хулігани! Тільки повзати навчилося і …! Ніхто не хоче працювати! Всім аби лишень красти, жерти і пити. Магазини розкрадати! А якщо хазяїн дізнається! Чи щілину забетонує. Що ж тоді я буду пити!!! Бобрам не продають пиво на заправках.

Поговоривши із собою Бобі Бо заспокоївся. Вирішив чекати повернення із магазину равлика та розібратися із ним. Проте неочікуваний сон вирішив відкоригувати плани. Бобі проснувся о полудні під сміттєвим баком від людського лепету :

– Бобер, бобер, на смітнику бобер!

– Тсс! Тихіше, бо перелякаєте.

– Я хочу його погладити! Мамо можна доторкнутися! Ну хоч за хвостика.

– Фотографуйте бо втече! Ну ж бо!

 Червоні очі бігали врізнобіч. Гучно відригнувши вчорашнє питво від чкурнув у найближчий чагарник. Всю дорогу до лісу біг зиґзаґами. В його голові прокручувалися людські вигуки. Це був переляк всього життя.

 Декілька днів Бобі Бо прожив у своєму помешканні, біля річки. Повертатися до магазину було страшно. Також він гадав, що після чудного випадку щілину знайшли та закрили. Проте ще більше його цікавило питання, як равлик дізнався про портал у краще життя та, що саме він із нього виносив.

Дивна ревність не давала спокою. Бобер довго вагався і все ж наважився сходити ще раз до магазину, і якщо поталанить спіймати равлика. Хоча, що робити із поганцем так і не вигадав.

Борсук Бу нічого не чув ні про п’яного бобра випиваку, ні про равлика. Він як і раніше вирушив до магазину із металевим візком. Сьогодні у нього складне замовлення : знайти консервовані сардини і булочки із корицею. Хоч подібна їжа йому не подобалася, та свою борсучиху потрібно слухати.

Равлик Ра нічого не підозрюючи під пломенями вечірнього сонця вирушив спочатку до друзів, а потім і до магазину.

Бобі Бо зараннє зайняв бойову позицію на півдорозі до магазину біля дерева. Маскувався, крутився і спостерігав за зорями. Трішки покуняв і знову пильно спостерігав за дорогою. Крім комах нікого живого не було. В думках спалахнула думка, що вже нікого не буде. Та як взагалі равлик! Співочий! Рав-лик може плентатись до магазину. Дурня якась!