Нічні вірші

Місто

Я вже стерла тебе з контактів,
І під серцем нове ім'я.
Ми вже люди других форматів,
Розчинились немов вода.

Ти наснишся в холодні ночі,
Ми у місті самотніх зірок.
Ми удвох, і закриті очі
Розбиваємо рамки думок.

Нас реальність розкидала в боки:
В хмарочоси мене, ти в землі.
Те життя — наче вкрадені роки,
Не звернути й нікуди втікти.

Я хвилини недбало втрачала,
Як туман розчинялась у сні.
Та тепер ці вогні, що палали,
Не зігріють мене на весні.

Лиш надія — що це не титри,
Що колись об’єднає час.
Нам без бою не вийти звідси,
Бо не існує мене без нас.

Подобається

#3452 в Різне
#823 в Поезія
#3257 в Сучасна проза

Відредаговано: 21.03.2025