Нічні вірші

Привид

В момент сумний, поодинокий,
Коли навколо ніч темна,
Коли в душі не шум, а спокій,
Я покохала привида.

Прозорого, мов скло у рамці,
Навідувавшись день за днем,
Створила його мов у казці,
Замріяним, несправжнім міражем.

Він був із хмар, із скла і неможливо
Забути образ, що створила я.
І що ж тоді мене спинило?
Із рук втік образ, мов вода.

Розсипавшись, розлившись на дрібниці,
Я бачила пусті сторінки без пера.
І звузились мої широкії зіниці,
І серце стихло до нуля.

Я бачила свої несправжні мрії,
Я чула ці чужі мені думки.
І зв'язані міцним вузлом надії,
Розрізала реальність на віки.

Подобається

#460 в Різне
#51 в Поезія
#730 в Сучасна проза

Відредаговано: 07.05.2024