Нічні вірші

Чому

Я не знаю у кого питати,
Чи у Бога, чи у людей?
Чому людина не може літати?
Чому так мало в думках ідей?

Чому так лихо буває з нами?
Чому ми часом буваєм злі,
Із людьми що різняться думками,
Із людьми які зовсім другі?

Я не знаю чому людина,
Як одна із вищих істот,
Зіпсувала природи картину,
Річок і долин простот.

Написавши маленький вірш,
Зрозуміла я зовсім не мало.
Людино! Гордість ти свою стиш,
І не посміхайся більше зухвало!

А почни спочатку із себе,
В тобі так мало добра й простоти.
Адже природа хоче до тебе,
Як до матері хочеш ти!

Подобається

#459 в Різне
#51 в Поезія
#727 в Сучасна проза

Відредаговано: 07.05.2024