Таємниці світлячків

У лісі настала ніч. Вона ніжно розстелила свою темну ковдру над деревами, травичками й грибочками. Усі принишкли… Всі — окрім Сови Гоглі.

Сова Гогля сиділа на улюбленій гілці старезного дуба і похитувалась, ніби колиска на вітрі. Її круглі очі мерехтіли в темряві, мов два ліхтарики. Раптом — шурх! — щось пронеслося по гілках, і з’явилася вона…

— Гогля! — захекано вигукнула білочка Ліззі. — Там… вчора… ввечері… я бачила щось чарівне! Літали малюсінькі вогники! Вони мигтіли, як зорі, тільки нижче — прямо над кущами!

— Світлячки! — очі Сови Гоглі стали ще більші. — О, ти натрапила на нічне диво лісу!

— Світ-ля-чки… — протягнула Ліззі, прицмокуючи від захвату. — А чому вони світяться? У них батарейки в животиках?

— Не зовсім! — усміхнулась Сова. — У їхніх тільцях відбувається чарівна реакція — біо-лю-мі-не-сцен-ція! Це таке слово, яке навіть їжачок Піксель не завжди вимовляє з першого разу!

— Ой, яке кумедне слово! — захихотіла Ліззі. — Біо-лю-мі-щось… А для чого вони це світло вмикають?

— Щоб спілкуватися! — пояснила Гогля. — Один світлячок блимає: "Привіт, я тут!" А інший йому у відповідь: "І я тут, друже!"

— А можна взяти одного світлячка в лапки й покласти в баночку? — запитала Ліззі мрійливо.

Сова похитала головою:

— Краще не варто. Світлячки — дуже ніжні. Якщо їх чіпати, вони можуть злякатися й згаснути, як зірочка, що впала.

Раптом з неба долинуло веселе «гу-глук!» — і до них підлетів маленький Совеня, синок Гоглі.

— Мамо, а правда, що світлячки можуть показати дорогу в темряві?

— Так, малесенький, — кивнула Сова. — Світлячки — це мов лісові маячки. Вони освітлюють шлях тим, хто загубився або шукає дорогу до дому.

Ліззі аж підстрибнула:

— Я теж хочу бачити їх щоночі!

— Це можна, — підморгнула Сова. — Але треба бути дуже уважною. Світлячки часто ховаються між листям або літають так тихенько, що їх легко не помітити. Треба вміти слухати ніч…

— А якщо ми візьмемо з собою печиво, їм сподобається? — серйозно запитала Ліззі.

— Можливо, — засміялася Гогля. — Але краще залишити печиво їжачку Пікселю — він точно не відмовиться!

— Ой, так весело! Завтра ввечері підемо ще? — захоплено промовила білочка.

— Звичайно! І якщо ти не заснеш на гілці, як минулого разу, — підморгнула Гогля, — то я відкрию тобі ще одну таємницю… Про Квітку Місячної Ночі, яка світиться тільки раз на рік!

— Ураа! Я вже не можу дочекатися! — вигукнула Ліззі й весело застрибала навколо гілки.

А десь далеко, за кущами, вже прокидалися перші світлячки… І ліс м’яко засвітився дрібними чарівними вогниками.

_______________________________________________________________________________________

Анонс наступної історії
Не пропустіть наступну нічну казку від Сови Гоглі — «Сяйво Квітки Місячної Ночі». Це історія про квітку, що розквітає лише одну-єдину ніч на рік і освітлює ліс магічним світлом. Ліззі дізнається, чому її ніхто ще не бачив…