Магічне Дзеркало, яке бреше

Анотація:

Анотація:

Моторошна, глибока і світла казкова повість, у якій Магічне Дзеркало показує дітям їхні найтемніші страхи, поки Вірляна не з’являється, щоб нагадати: навіть проти зла можна боротися добром. У цій історії зустрічаються темна магія, справжня відьма і маленька героїня, яка змінює світ не чарівною паличкою, а вірою в добро. Дзеркала перестають брехати, бо діти вчаться бачити себе по-справжньому. Але чи була таки Вірляна звичайною дівчиною? Ні, вона також відьма, але, попри чари, ніколи не забуває про найголовніше: справжня магія завжди починається з тебе.

Останнім часом у чарівному світі знову почали з’являтися відьми. Не ті, що варять зілля в казанах чи літають на мітлах під місяцем, а ті, що майстерно працюють зі страхами. Вони не з’являються відкрито й не б’ються блискавками з силами добра. Вони приходять тихо, просочуючись крізь тріщини в стінах, через звичайні дзеркала й через нічні сни. Одна з них, волохата відьма, давно мріяла зламати саму основу казкового світу — його чисту віру в добро. Саме тому вона створила особливе Магічне Дзеркало. Воно не просто відображало зовнішність — воно показувало кожній дитині її найглибший і найстрашніший страх, той, що ховався десь у найтемніших куточках серця. Страхи оживали, і ніхто вже не міг точно сказати, чи це лише сон, чи жахлива реальність.

Багато дітей втратили спокій через це Магічне Дзеркало. Врятуватися від його чарів вдавалося лише тим, хто зберігав у серці справжню доброту й щирість. Вередуни ж були приречені знову й знову бачити свої страхи, аж поки Ми не дізналися про існування цього дзеркала. Тоді Ми знову покликали Вірляну на допомогу, бо діти вже почали боятися самих себе. Вони перестали сміятися, співати, а дорослі лише відмахувалися, вважаючи все це дитячими фантазіями. Тільки Нам було відомо, що тут діє справжня темна магія.

Коли Вірляна вперше подивилася в те дзеркало, вона не побачила ні себе, ні свого звичного світу. Перед нею розгорнулася лише густа темрява й те, що могло статися, якщо вона колись зламається. А потім вона побачила, як її бабусю, єдину людину, яка завжди була поруч, затягує у в’язницю з темного скла, а сама Вірляна стоїть осторонь зовсім безпорадна. Цього було досить, щоб стиснуло у грудях.

— Все добре, це лише мій страх! — мовила до себе маленька відьма.

Вона не заплакала й не втекла. Замість цього Вірляна взяла звичайний маркер і спокійно намалювала на поверхні дзеркала чотирилисту конюшину — символ віри, удачі й живого життя. Дзеркало миттєво зупинилося. Більше жодних страшних видінь не з’являлося.

Після цього Вірляна надіслала послання в усі чарівні землі: кожен, хто має дзеркало, має намалювати на ньому чотирилисту конюшину, щоб воно ніколи більше не перетворювалося на зброю страху.

Та, як це часто буває, не всі послухалися. Багато батьків лише сміялися й казали: «Це просто дитячі вигадки». І дзеркала продовжували вивертати назовні найтемніші куточки дитячої уяви.

Тоді Вірляна вирушила в далеку мандрівку. Вона мала знайти головне дзеркало. Дівчинка годинами сиділа в старій бібліотеці, уважно читала древні книги, пила холодний чай і старанно занотовувала все, що могла. Вона вивчала властивості води, скла й магії, аж поки не заснула.

Прокинувшись після короткого сну, Вірляна побачила перед собою стару книгу, якої раніше не помічала. У ній розповідалася легенда про водоспад, створений німфою для людини, яку вона щиро кохала.

— Це ідеальне місце, щоб сховати щось по-справжньому небезпечне! — зраділа маленька відьма.

Вірляна оглянулася навколо — нікого не було, лише чорний кіт тихо сидів поруч. Вона усміхнулася, тим самим подякувавши йому за допомогу, і, покрутивши перстень на руці, чітко промовила:

— До чарівного водоспаду!

Німфи з її коханим там уже не було, але там було дзеркало. Вірляна, не втрачаючи часу, намалювала на ньому чотирилисту конюшину, цього разу золотими чарівними фарбами, зробленими зі справжнього золота, чистої гірської води та лотоса, що ріс на Озері Бажання.

Спочатку запанувала глибока тиша, а потім у дзеркалі з’явилися усміхнені відображення дітей. Так маленька добра відьма зрозуміла, що її магія спрацювала.

Відтоді, коли діти дивилися в дзеркало, вони більше не бачили страшних видінь. Замість цього дзеркало дарувало їм щасливі, теплі усмішки.

Магія працювала так ніжно й мудро, що навіть коли в дитини не було доброго настрою, дзеркало дарувало їй світло, і впродовж усього дня дитина почувалася значно краще й щасливіше.

Та чи все на цьому закінчилося? Ні. Волохата відьма повернулася. Вона побачила маленьку дівчинку біля магічного дзеркала й з подивом помітила в її очах відсутність страху.

Вірляна спокійно повернула дзеркало на його місце під воду й мовчки дивилася на відьму. Стара відьма розлютилася так, як ніколи раніше. Вона ще ніколи не зустрічала такої впевненої в собі дівчинки. Відьма кинулася на Вірляну, навіть не підозрюючи, що перед нею стоїть одна з найталановитіших відьом усього казкового світу. 

Вірляна не розгубилася. Вона дістала своє маленьке дзеркало й спрямувала його на стару відьму. Відьма закричала, скривилася від болю, і вже за мить дзеркало затягнуло її у свою пастку.
Стара відьма билася об скло, відчайдушно намагаючись вирватися, але все було марно. Колись це дзеркало було її найстрашнішою зброєю, а тепер стало надійною тюрмою в руках доброї дівчинки.
Вірляна з полегшенням зітхнула, покрутивши перстень на пальці, й лагідно промовила:
— Додому!
Її дім там, де вона найбільше потрібна. Бо дім — це не просто дах над головою. Дім — це місце, де ти змінюєш світ на краще. Там, де в дзеркалах більше немає страху, а лише щира, тепла усмішка, адже справжня магія завжди починається з тебе.