про Людину

Людина…

У всесвіті мов порошина
 Серед мільярдів мов піщина
Одна відкрита злу людина
Мільйони душ занапастила
Людина ница і мала
Що має серце повне зла
 Бездушна як тупа скотина
 Руки по лікті у крові втопила

 Збезчестила ім'я людини
Душа ж бо є навіть в тварини
Адже ніяка в природі тварина
 не зґвалтує малої дитини
 І ця " людина" править умами
І страхом панує немов над рабами
Ні свого народу вона не шанує
Та й інші вигублює, нищить, руйнує

 Це образ людини ворожого духа
І шлейфом за нею війна і розруха жертви
 Ваалу приносит в крові
І поклоняється лиш Сатані
Лиш силою можна її зупинити
Не можна безсовісне усовістити
 Бо хто вибрав зло там нема покаяння
 І витратиш дарма слова благання

Бог людям казав зло зупиняти
 З гріхом не дружити і не загравати
 А люди заплющують очі на зле
А потім питають за що нам це все?
 Писання завжди відповідь має
 " Один погрішивший - добро вигубляє"

Як добрий мовчить, то злий процвітає
 Людина в людині тихенько зникає
В добра має бути і зброя і сила
Щоб відповідь дати і зло зупинилось
З мечем хто прийшов від меча хай і згине
Ми молимось Боже врятуй Україну!

**************************************

 Невідомому льотчику

На війні затишшя
Спокій перед боєм
Видно зорі вище
Крізь дахів пробоїн
То не вітер свище
 То летить ракета
 Виттям захлинулась
Тривожна сирена

 Оманлива тиша
 Бо ворог підступний
В темряві планує

Свій удар наступний
 Там немає честі
 І жалю немає
Знов дітей бомбити
льотчик вилітає
В нього теж є діти
Мати і дружина
В кого ж ти вродився
 ворожа людина?
 В які ігри грався
коли був дитина
що за тебе краща
у хліві скотина?
 Бо з скота є користь
 іжа , шерсть, робота
 А ти в кого вдався
 отака сволота?

Несеш смерть ти селам
 і містам й родинам
 Думаєш згубити
всю нашу країну?
Та молитви наші
 Господь Бог почує
 Пошле допомогу
 Він нас порятує
З усіх сторін світу
 Й Ангелів небесних

 Пошле допомогу
 Ми з золи воскреснем!
А тобі наш ворог
 Воздасться напевне
Твоїм дітям горе
Бумеранг поверне.

 Не обмане тиша
 Будем готуватись
Ворогові відсіч
Будемо давати!
У молитві станем
За воїнів наших
 Щоб їх оминали
Всі снаряди вражі
 Щоб наші військові
 Перемогу мали
й землю України
Та й відвоювали

**********************************************

Сиділа й гірко плакала дитина

Сім'я загинула, дім у руїнах

І кошеня до себе притискала

З родини їх  лиш двоє врятувалось

Хтось взяв на руки і дитину й кошенятко

Хтось ковдру ніс а хтось чаю горнятко

І звідусіль спішать на допомогу

Це люди - ангели, це руки Бога

Сучасна кухня і розбиті стіни

Де за столом збиралась родина

Все в одну мить потвори зруйнували

Ще й з  горя людського цинічно насміхались

Бог посміється з нечестивих

А нам додасть наснаги й сили

Дитя зігріємо , врятуємо й тварину

І Україну відбудуємо з руїни

За кожний дім за кожну сільську хату

Ми помстимося, будем воювати

А всяким нечестивим ворогам безбожним

Прийде розплата, і гряде суд Божий.
 

**************************************************

Підрахувала...70-й вірш від початку війни...

Чому?

Чому ми вмієм цінувати

Лиш тих кого немає поруч, хто помер?

Чому так важко добре слово вимовляти

Тим хто є поруч зараз і тепер?

Чому посмертно ми шануємо героїв

І ця біда у нас усі роки

Співаємо сумні  пісні за упокої

А при житті не тиснемо й руки

Чому герої гинуть серед поля

А ті  кого боронять від орди

В тилу по барах собі ходять

Тікають від війни пузаті мужики

Чому, чому? Хто вміє думати- питає

Бо душі занечищені в багні

"Квартально" в своїх шоу заробляють

І потопають у словесному лайні

І цій війні не видно кінця й краю

Бог дав нам вибір зла чи доброти

І люди самі зло чинити обирають

 І ця реальність- дзеркало війни.

(Анчук Н. 29.11.2022)

*************************************************

Не хочуть люди чути правду

Вона незручна і гірка

Хоча дає вона розраду

Сльозами серце омива

Так правда завжди очі коле

Бо вимагає наших змін

Лиш правдою руйнують гори

І правда підіймає із руїн

Людина любить все солодке

І мед із  дьогем стане до смаку

Брехня солодка в серце входить

Та з часом перейде у гіркоту

Закриті очі на неправду

Завжди пожнуть в плодах біду

І прийде час нам обирати

Колючу правду, чи солодку,

 все ж таки- брехню...

*****************************************************

В МЕРЕЖІ

Буває так, з людиною говориш

Неначе ні про що, про те про се

Та про важливе навіть слів не зрониш

Бо знаєш, не почує, тай усе.

Та ніби ж слухає, киває головою

"Угу" мугикає  в черговий раз

Але думками ця людина не з тобою

І відповідь банальна: буде все гаразд

Сама з собою водить діалоги

Ти ж наче співрозмовник- антураж

Щоб не здавалось що говорить сам з собою