5

Я слідкувала за тим, як Мстислав підводиться з крісла, відставляє ноутбук на столик та наближається до мене. Невже вирішив придушити, як непотрібного свідка? Гадаю, коли він так просто представився, то дійсно не підозрював, що я можу його знати. Щось мені підказує, що жінок він дуже недооцінює.

Коли чоловік розслаблено вмостився поряд, півобертом до мене, я спочатку напряглася, та його поведінка не здавалася ворожою, скоріше – навпаки, приязною. Окрім насмішкувато скривлених губ.

— Мені аж цікаво, — нарешті мовив Савицький, — почути від вас аргументи в бік «Літера_тур. ком», який був літературним сайтом хіба що на самому початку. Поки на примітивний інтерфейс не злетілися домогосподарки зі своїми еротичними романами.

— Щоб не натикатися на еротичні романи від домогосподарок, варто лише в, як ви сказали, доволі примітивному інтерфейсі, змінити параметри пошуку, — відповіла я спокійно.

— О, так, — закотив очі Мстислав. — І шукати діаманти в іншій купі графоманії. Самвидав – велика вигрібна яма, куди кожен може додати свій «шедевр», не володіючи при цьому навіть базовими граматичними знаннями.

Я засопіла від обурення, подаючись вперед. Як же легко говорити, коли вже сидиш на вершечку слави! Коли Савицький став популярним, книговидання ще не скотилося в таку прірву. Подивилася я б на нього, почни він зараз.  

— Не кожен може собі дозволити таку розкіш, як робота з видавництвом, — відрізала я. — А листи про співпрацю з нашими авторами навіть не читають. Перспективніше та економічно вигідніше – перекладати зарубіжні бестселери, не треба хвилюватися, чи «зайде» українському читачеві новачок.

— Ой, древня байка для лінивих графоманів, — пхикнувши, закотив очі чоловік, — які можуть лише строчити свої нетлінки і розказувати всім, які вони вразливі творчі особистості. Якщо ти несеш важливу соціальну ідею, гориш нею та хочеш поділитися зі всіма, то тебе не спинить ні видавнича економіка, ні не перспективність. Але яка може бути соціальна ідея в сопливих романах про любов? Отож бо. Там немає за що боротися.

— Художня література має ще й розважальний принцип, — вступилася я за улюблений жанр. — Любовні романи дозволяють відволіктися на хвилину від реальності, відчути, можливо, емоції, яких бракує, посміятися, коли сумно. Не всі книги повинні впихати в твій мозок побільше інформації!

— Любовні романи обманюють читачок! — скривився Савицький, ніби в нього заболів зуб. - Викривлюють, гіперболізують образи та поведінку людей. Якщо багатий, то й вродливий, високий, мускулистий, якщо бідний – то дурник та пияк, з несправжніми грудьми і світлим волоссям – безмозге стерво, з темним волоссям – просто стерво. Я зараз описав більшу половину героїв романтичної прози. А є ж іще страшки в окулярах, які перетворюються в прекрасних лебідок, як тільки поряд з’являється багатий і красивий.

Він склав руки на грудях, переможно дивлячись на мене, а я могла думати тільки про те, що, нахилившись, він став іще ближче, і ніщо не заважає мені зараз вчепитися в його самовдоволену пику кігтями. Ледь стримуючись, стисла руки в кулаки та глибоко вдихнула. Потім видихнула.

— Ви настільки обізнані в книгах ненависного жанру, що мені аж лячно. Невже Мстислав Савицький латентний любитель сопливої романтики?

Спробувала зобразити переможну посмішку, у відповідь на примружений погляд. Та раптом за вікном позаду мене так бабахнуло, що я аж підскочила, розвертаючись на сидінні. За нашим емоційним батлом я зовсім забула про кляту грозу, і налякалася мало не до смерті!   

— Спокійно, в котеджі рідко влучають блискавки, — почулось над головою.

А тоді мені на передпліччя лягли широкі долоні, тягнучи назад. Лагідний голос і впевнений жест змусили на мить розгубитися, а наступної – я опинилася спиною притиснута до теплих грудей, потилицею торкалась твердого плеча, а темна щетина колола мені висок. Це було настільки несподівано (ми ж щойно вроді як сварилися?), не логічно та дивно, що я не знала, як маю реагувати. З криком врізати йому по лиці, як і планувала? Чи дозволити собі зануритись в це неймовірно тепле відчуття захищеності? Я вже й забула, як воно, відчувати, що твою спину прикривають і можна на секунду розслабитися.

Коли Мстислав провів рукою від плеча до зап’ястка, я навіть через рукав відчула заспокійливе тепло, що приємними хвилями розбіглося всім тілом. А тоді тихий голос промовив мені на вухо:

— Саме так персонаж любовного роману поводить себе з малознайомою жінкою?