Розділ 5.

Настільна лампа почала мерехтіти, а в кімнаті стало дуже холодно. У Енн по тілу пробігли мурахи. Вона міцно заплющила очі як маленька дитина, а коли відчула тепло вирішила подивитись навкруги. Коли вона відкрила одне око, а за ним і друге, то побачила, що знаходиться в дивному місці. Це була просто чорна кімната. Абсолютно пуста. В ній не було ані дверей, ані якихось інших речей. Дівчина підвелась і підійшла до стіни та протягнула руку щоб доторкнутися до неї. Вона швидко відскочила побачивши, що її рука потонула в несправжній стіні. Раптом вона відчула холодний вітер позаду себе. Вона розвернулась і там був Андрій, точніше його дух. Шкіра його була прозора та синього кольору, очі його були білі білі і здавалось що там навіть не було радужки, а сам хлопчик був худим. 

– Навіщо? — несподівано пролунав хриплий голос Андрійка. — Навіщо ти мене визвала?

Тіло Енн було наче паралізоване і вона не могла повурухнутись і тим більше щось сказати. Але її губи почали самі ворушитися:

— Це не я... Я просто хотіла допомогти своїй мамі.. — її голос тремтів, а на очах наверталися сльози. Вона почала жаліти про своє божевільне рішення. Проте дух хлопчика виглядав не таким вже й злим, але Енн ніколи не мала справу з привидами тому звідки вона може знати які у нього зараз емоції? 

— Тобі пощастило, — мовив привид — сьогодні у мене хороший настрій, тому я тобі допоможу. — його голос все ще був страшним і від цього Енн не могла нормально сприймати його слова. 

— Справді? І що тобі потрібно взамін? — трішки заспокоївшись запитала дівчина. 

— Знаєш... Мені нічого не потрібно. Я лише хочу трішки розважити себе та поспостерігати за шоу.

– Шоу? Це ти про що? 

— Протягом тижня я буду давати тобі різні завдання. На одне завдання—один день. Якщо ти не виконаєш хоча б одне з них, то маєш віддати мені свою душу. 

Привид відвернувся спиною до Енн. Здавалося, що їхня сьогоднішня зустріч закінчилась і скоро дівчина повернеться в кімнату до своїх друзів, але Андрій несподівано повернув голову в її сторону. 

— Але не сподівайся, що ці завдання будуть легкими. 

В ту ж секунду він хлопнув декілька разів в долоні і Енн опинилась в кімнаті. Здається, що все було на своїх місцях, але її друзі лежали долі без свідомості. Дівчина злякалась та не знала що їй робити. Вожатих вона гукати не хотіла, бо всі вони могли отримати на горіхи. Спочатку вона поплескала їх по щокам в надії що це допоможе. Коли Енн не змогла нічого придумати вона просто присіла на подушку, на якій сиділа раніше, та чекала коли її нові друзі прийдуть до тями без зайвої допомоги. Дівчина обійняла свої коліна та опустила голову думаючи про те, як їй буде важко. Мало того, що вона має виконувати завдання вожатих так тут ще й нові з'явилися. І саме головне, що звинуватити нікого вона не могла, бо розуміла, що тут тільки її вина. 

В думках Енн кричала сама на себе як раптом почула чиїсь вздихи. Вона підвела голову і побачила, що Катя та Лео нарешті прийшли в себе. 

— У мене так сильно болить голова.. — занив Макс — і я зовсім нічого не пам'ятаю. 

— Я теж все забув, — долучився Олег — ми розповідали якісь страшні історії? 

Енн дуже здивувалась. Хоча, мабуть, це нормально бо вони були без тями. Дівчина глянула на подружок і вони теж трималися за голови наче вони от-от взірввться. Один лише Лео сидів зі своїм холоднокровним виразом обличчя, а коли помітив на собі погляд Енн теж почав видавати вид, що нічого не пам'ятає. Але Енн знала, що він все пам'ятає і вона хотіла з ним поговорити та все розказати. 

— Давайте вже закруглятися, а то я так спати вже хочу. — сонним голосом сказала Катя піднімаючи подушку. Вона впевнено пішла до свого ліжка, а коли вмостилась демонстративно незадоволеним поглядом сверлила інших, мовляв «розходьтесь вже». 

Хлопці теж зрозуміли цей погляд і тому підвелись, побажали Енн, Каті та Аліні солодких снів і вже почали виходити з кімнати. Останній виходив Лео і він чомусь вирішив обернутися. Енн в ту ж секунду прошепотіла йому «зустрінемося в великому коридорі коло балкону» з надією, що він розбере щось. І здається Лео зрозумів, бо він ледь помітно кивнув та закрив за собою двері. 

Не вспіла Енн обернутися як дівчата вже солодко спали. Вони були такими милими уві сні. Їй теж хотілося приєднатися в світ солодких снів, але треба було йти на призначене місце зустрічі з Лео. 

Коли вона прийшла побачила Лео, який вже, мабуть, давно чекав на неї. Енн розповіла йому все що бачила, але хлопець настільки хотів спати, що зовсім не сприймав будь-яку інформацію і тому вона вирішила не мучити бідного та відправила його в кімнату. 

Коли Енн зайшла до своє кімнати то теж зручно вмостилась на старенькому ліжку та закрила очі. Пройшло 5 хвилин, 10, пів години, година, а Енн досі лежала з заплющеними очима. Для неї це було дивно бо зазвичай вона засинала за 5 хвилин. Можливо це було через побачене сьогодні. Енн намагалась не думати про дух Андрія, але в неї це не дуже добре виходило. Нарешті ще через пів години вона змогла заснути. Але тільки вона заснула як в кімнату забігли вожаті та почали кричати «підйом». 

Енн почувалась не дуже добре. Проспала вона 6 годин, але по відчуттям їй здавалось, що спала вона від сили 30 хвилин. Все ж з допомогою подруг вона ледь-ледь встала з ліжка та пішла вмиватися. 

— Агов, ти взагалі ніяка. Що з тобою? — потурбувалась Аліна обійнявши Енн за плечі поки та тримала в роті зубну щітку і не могла нічого відповісти. — Ну я зрозуміла. Краще піду зроблю нам кави. 

Енн відразу почала прокручувати вчорашню зустріч з Андрієм і він цього їй стало моторошно. Вона вирішила піти до дівчат на кухню. 

— Нарешті ти прийшла! — крикнула з за столу Катя показуючи рукою на чашку кави, яка вже зачекалась на Енн.  

— Сьогодні нам повинні дати завдання та ми отримаємо бали. Сподіваюсь, що я виконаю цей квест. — мовила Енн сівши за стіл. Коли вона говорила про квест, то мала на увазі і завдання від табору і завдання від привида. Дівчина дуже сподівалась на те, що в перший день завдання буде легке та їй не доведеться, наприклад, вбити людину і піднести її тіло як дарунок привиду. Можливо, вона просто начиталась книг про всяку містику? Але щось їй підказувало, що завдання будуть саме такі.