Ранок чудовий тоді, коли він починається в той час, який хочеш ти. Тож мій ранок був чудовим, адже я прокинулась о пів на шосту. Хоча зізнатися чесно, то прокидатися я не дуже хотіла, але бал сьогодні ввечері. Ну як ввечері... через дві години. Тим не менш потрібно вставати та вирішити деякі справи.
Коли я прокинулась, Ноеля не було поруч. З нас двох я завжди сплю довше, а в нього зараз, напевно, багато справ. Піднявшись з ліжка, я привела себе до ладу. Таке відчуття, ніби на моїй голові птахи влаштували собі гніздо. Коли тільки встигла так заплутати їх?
Двері кімнати відчинилися, повернувшись до них, побачила там Беатріс з розгубленим виразом обличчям. Здавалося, вона скоро розплачеться. Давно не бачила її такою, зазвичай, від неї пре впевненістю.
– Що таке? – кинувши спроби розплутати волосся, скористалася магією для цього та підійшла до неї.
– Мені обов’язково йти туди? Я ж не є кимось зі знаті і тому подібне, а туди запрошують тільки їх…
Я поклала руки їй на плечі.
– Запрошують, щоб показати, що корона вибрала свого власника, і щоб вони не думали про те що Верховний слабкий, адже чим яскравіше світло тим сильніше правитель. Для звичайних людей це явище красивіше в рази. Все небо оповиває зоряне сяйво, після чого починається величезний зорепад. Це прекрасне явище і я відала б місце серед тих начищених аристократів, щоб спостерігати за зорями разом з іншими, але на жаль.
– То може я просто подивлюся на зорепад? – з острахом запитала Беатріс, ховаючи свої очі.
І тут до мене дійшло...
– Ти боїшся! Немає чому, а якщо що просто відсилай їх до мене чи Вердена, чи Ноеля, чи Ріеля...
– Навіть якщо помиратиму, то не звернусь до нього за допомогою, – гнівно пробурмотіла дівчина. Я пропустила це крізь вуха. В особисте життя не втручаюся.
– Або просто відповідай їм у своїй звичній манері. Відразу покажи їм, що вони сміття в твоїх очах.
– Хіба це не погано для зв’язків?
– Повір, ті хто справді мають вплив ненавидять, коли до них підлизуються. Вони люблять чесних, сміливих та трішки зухвалих.
– І ти також? Ти ж тепер впливова.
– Я люблю чесних, а ті що наважуються хамити... вони або дурні, або справжні.
– Справжні?
– Так, зараз маю на увазі тих, хто може вказати тобі на помилку хоча ти подумки можеш вибити його, вони мають свою думку та позицію. Тому вони справжні, а інші... просто розпускають слухи, виливають на тебе напої і так далі – дурні.
Вона задумалася над сказаним мною.
– То може я все ж залишусь, мені немає що вдягти, – важко зітхнула вона.
– Це головна проблема?
Вона кивнула, а я відступила від неї на два кроки назад і розсміялась.
– Тоді це взагалі не проблема, особливо коли твоя подруга це я. Ходімо, у мене тих суконь – безліч, до речі, не тільки суконь.
Я чула, що вона йшла позаду мене, й коли я відкрила двері до гардеробної вона ахнула.
– Це все твоє? – проходячи вглиб кімнати, запитала вона.
– Так, але не всі я навіть одягала. Ця кімната сама наповнюється одягом, який зараз модний і який підходить моїм вподобанням.
Я зупинилася, а Беатріс врізалась в мене. Розвернувшись до неї, ляснула в долоні, і сказала:
– Потрібно підібрати колір, і тоді перед тобою з’являться всі сукні, що підійдуть тобі.
– Я хочу щось світле, – все ще шоковано говорила дівчина.
– Тоді можливо ніжно-блакитне?
– Хочу білу.
– Як забажаєш.
Перед нами з’явилися всі білі сукні, на щастя, їх не дуже багато, бо я більше по темних кольорах. Поки вона вибирала, я пішла та взяла свою сукню. Чорну, облягаючу сукню із довгими рукавами та величезним вирізом на нозі.
– Ось ця.
Її вибір впав на білу сукню на бретелях із відкритою спиною, вона вільно б спадала від бедр. Здається, в когось щелепа відпаде…
– Чудова сукня... Ходімо, мені ще келих вина потрібно випити, щоб спокійніше їх перенести.
Ми вийшли з гардеробної, після чого я змахнула рукою і наші сукні уже були на нас. Моє пряме волосся було зібрано у вільний пучок, а макіяж як завжди. В той час як вогняні кучері Беатріс спадали по її плечах, а блакитні очі здивовано виглядали з-під чорних вій.
– Ходімо, на нас уже чекають.
Вона кивнула та пішла поруч зі мною.