Розділ 8

Ми шли у повній тиші, мені здається, що він також захоплювався красою цієї тиші та виглядом цього саду, але неочікувано для мене Верден перервав цю тишу:

– Про що ти думаєш? На твоєму обличчі та у аурі чітко читається те, що тебе щось турбує і ти хочеш запитати мене про це, – сповільнившись, сказав він.

– В тобі вбудований радар чи як? – ставши ближче до нього, я почала, нібито оглядати його на наявність прихованих радарів. На що він тільки посміявся. – Що смішного? Ти  завжди знаєш що я відчуваю.

– У тебе просто все на обличчі написано, – він легенько ляснув вказівним пальцем по моєму лобові, – і ніяких радарів не потрібно.

– Тобто ти вважаєш що у мене поганий покер-фейс?

–  Нууу… і ще у мене є здатність відчувати емоції людей через їх ауру.

– Так потрібно було з самого початку казати, а не, –  показала пальцями уявні лапки та трішки змінила голос, – по обличчю можна все прочитати.

– Невже ти кривляєшся  з мене? Поводишся як дитина.

–  Ой не починай, я взагалі-то старша тебе… – вирвалося само у з рота, мої очі миттю округлилися від здивування, і у мене з’явилося дивне відчуття дежавю, ніби це не вперше, коли  я це казала… 

Хоча можливо я казала це раніше Беатріс або ще комусь, не варто зациклюватись на цьому.  Виринувши зі своїх думок, я поглянула на Вердена, який стояв та шоковано дивився на мене, але в той час так, ніби щось розглядав у мене в очах.

– Ох, вибач. Я рефлекторно відповіла на це, напевно раніше відповідала так подрузі. – Він відвернувся від мене, та поглянув на клумбу біля якої ми стояли, і його обличчя знову прийняло беземоційний вираз, після чого він знову повернувся до мене, і запитав:

– То що ти хочеш запитати?

– Чи може бути таке що, – я замнулася, адже це звучало надто божевільно,  – що у голові лунає чужий голос, який заспокоює так, ніби бачить та відчуває все те що і я? Це так дивно звучить, що мені ніяково про це говорити.

–  Я напевно забув про це розказати, до того ж ти не з цього світу тому не можеш знати про це і тому тобі ніяково про це говорити. У нашому світі є така відмінність від вашого, тим що, як це правильно сформувати. Тим що у нашому світі є визначена пера для кожного і між ними є такий собі мислений зв'язок за допомогою якого вони спілкуються подумки, тобто вони говорять у голові один одного, хоча не тільки говорять, вони можуть показувати деякі картинки із власних спогадів. Цей зв'язок дуже сильний та важливий для тих хто є судженими, але є невелика деталь – суджені можуть так спілкуватись після особистої зустрічі і, хоча б, невеличкої розмови між ними, а є ще одна умова – вони обоє мають бути у цьому світі в момент зв’язку. Суджені також можуть відчувати емоції, почуття один одного, навіть якщо вони не поруч. –  завмерши дивилася на нього, і в мене в голові крутилися думки про сказане ним. Він затих та дивився на мене протягом хвилини, після чого продовжив:

– Тому можна зробити висновок, що ти чиясь суджена з  цього світу, і що ти з ним або нею розмовляла.  

–   Нею?

– Так, – він кивнув у знак згоди, –  для зв’язку немає різниці чи призначена пара це чоловік і жінка, чи дві жінки або два чоловіка. Визначити це можна по типу голосу в твоїй голові, якщо він чоловічий – твоя призначена пара чоловік, якщо жіночий – жінка.

–   Начебто був чоловічим…,  але зачекай, як це може бути? Я не з цього світу, розмовляла із десятьма людьми, і те не точно, хіба це не просто чиясь магія або я просто з’їхала з глузду від цієї магічної атмосфери? У це я швидше повірю, і воно є більш логічним, ніж ця вся історія про суджених, і про те що я чиясь суджена у цьому світі.

–  Мері, я розумію, що важко у це повірити, але така правда. Зв'язок суджених це не те що можна підробити. Зв'язок суджених –  це найвища сила, яка непідвладна нікому, і не всі судженні можуть зустрітися і бути разом, але якщо пара знайшла один одного , то це назавжди, і їх ніщо не зможе роз’єднати. Зв'язок може, навіть, збільшити сили парі, коли вони зустрінуться та будуть разом.

– Вердене прошу тебе, скажи, що ти жартуєш просто і що я не застрягну у цьому світі надовго, – мій голос надламався, коли я це говорила, і це зрозуміло, бо я не хочу залишати бабцю та Бетті, –       вони – моя сім'я, мої найближчі люди, і я не маю бажання залишати їх через якийсь там зв'язок, і через те що я чиясь суджена. Це просто дурня. Верден стояв, дивлячись прямо мені у вічі, і просто мовчав, поки у моїй голові крутилися тисячі думок.     

– Звичайно, тобі не обов’язково залишатися тут, але твоя думка може змінитися, коли ти зрозумієш хто твоя пара, але може статися таке, що ви більше ніколи не зустрінетесь, бували і такі випадки. – Вони – моя сім'я, мої найближчі люди, і я не маю бажання залишати їх через якийсь там зв'язок, і через те що я чиясь суджена. Це просто дурня. Верден стояв, дивлячись прямо мені у вічі, і просто мовчав, поки у моїй голові крутилися тисячі думок.

     Після цих слів у мені щось стиснулось.

– Тому не переймайся, як тільки небезпека мине, ти зможеш повернутися до звичайного життя у своєму світі. Проте якщо захочеш, щоб я допоміг тобі із пошуком своєї пари або просто більше розповів про зв'язок і суджених – звертайся буду радий допомогти всім чим зможу. – Закінчивши говорити, він пішов вперед і перед ним розгорнулося гілля дерев, і з’явився той самий фонтан-дракон до якого ми прямували. Я також пішла туди, не втрачати ж можливості помилуватися неймовірним видом через незрозуміло що.