Після досить не зручної ситуаї я відправила свого друга і приступила розпитувати Рудольфа нащо йому те зілля.
—Ти готова?
—До чого?
—3...
—Стоп!!
—2...
—Зупинись!!!]
—1...
—Нііііііііі!!!!
БАХ-БАХ
Кухня зустрілася з дахом.
Я лежу без пам'яті і вся в уламках. Шум в вухах був найменшим з усіх поблем.
Далі я вже не пам'ятаю.
Я валялася, ще деякий час і нічого не бачила.
Через деякий час я проснулась в своєму ліжку. Біля мене сидів кіт та мій брат. Якщо ви б питали хто він і звідки взявся то я відповім, що він мав приїхати до нас на вихідних. Він працював лікарем і був досить поганий настрій, а тут для нього такий "подарунок".
— Максс? Ти?— запитала я.
—Я-я краще поспи — сказав він та дихнув на мене порошок.
Мій брат був анестезіологом тому й знався на порошках, й приспав мене, й сам заснув ( настільки він втомився ). Через деякий час я знов проснулась і спитала кота:
—Що то був за вибух?
—То вакцина.
І я ахнула і заснула ( знову, але тепер від шоку ).