Ніч шоколадного зайця

Розділ ІІІ: диво містечко

—Добре—сказав Рудольф, лице якого було майже повністю у сметані. Він хотів мене кудись відправити мене.—Йди зааааааааа цимяу.

Сказав кіт і дав мені, якийсь папірець.

—Па-та-ра-мін? — спитала я його ледь вимовивши в голос.

—Так-так мяу! Патарамін. Відправляйся — відповів Рудольф на лиці якого досі була сметану.

Я пішла знаходити свій мопед... без колес. Походу розібрали на моторинок. Але всетаки дійшла до ринка, містечко було цікаве. В центрі містечка був парк, з фонтаном. Там вигулювали свох ґаґетів ( собак з головою черепахи) і, як у Україні були ці тьоті, що дають халявного "Гулівера" та шаурму від якої нудить в дома. Але спершу я хотіла зайти до Лепра—це мій друг письменник.

Богдан Кондак

Подобається

#1129 в Фентезі
#592 в Сучасна проза

У тексті є: шоколад, дива, диваки

Відредаговано: 10.02.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись