Надзвичайно важко було ( та чого було є!) знайти в магічному місті хорошого вчителя з магії. Тим більш не на дошці міській де поряд з ним буде висіти об'ява : "ЇХ РОЗШУКЄ ПОЛІЦІЯ" , і не вчитель який коштує як морда рябого єдинорога з західного півдня. Але без вчителя мені не справитись!
—Мяу! Дурні люди! Ти їм намагєшся допомогти, а вони ні! Тицяють на найдорощого викладача, який навіть досі хабарник.
А ні точно у нас є один вчитель. Чорно-рудо-біло-коричневий кіт.
—Ну, що вчитись будемо?—питає Рудольф.—Га? Будемо?
—Звісно—сказала я й навіть, не знала, що буде мене чекати.
—Ну що ж. Почнімо. Ох йохале мене! Ти... знаєш хоч якесь закляття, чи чарів. Чи шмяу чогось?
—Ну ось це: трам-тум, тир-рит яблука зникніть.
І вони зникли.
—Аа добре думаю перше заняття було успішне. Ох бляха. Думаю з нею буде важко.