Глава 10

Добігаючи до аудиторії, де вже розпочалася лекція з основ охорони здоров’я, Кейт зупинилася перед високими дверима. Перевела подих, підняла руку й тихенько постукала.

Тук-тук.

Обережно відчинила двері й прослизнула всередину.

— Вибачте, — тихо сказала вона і мишкою прошмигнула до вільного місця біля Джона.

Піднявши голову, Кейт побачила молоду красиву викладачку, на вигляд років тридцяти. Шатенка з довгим волоссям, красивими рисами обличчя й доволі пишним бюстом.

Напевно, вже всі хлопці з групи закохалися в неї з першого погляду, — перше, що спало Кейт на думку.

В аудиторії пара йшла на всі сто відсотків. Викладачка, імені якої Кейт ще не знала, розповідала про рівні профілактики: первинну, вторинну та третинну. І, на диво, це було дійсно цікаво.

Кейт швидко відкрила блокнот і почала конспектувати.

— Джон, а як звати нашу викладачку? — пошепки запитала вона.

— Амелі Наварро, — прошепотів Джон їй просто на вухо.

Надто близько для звичайної відповіді.

Від його теплого подиху по шиї Кейт пробігли мурашки.

Вона відвела погляд від викладачки й здивовано подивилася на Джона.

А він просто посміхнувся їй. Так щиро й широко, наче нічого дивного щойно не зробив.

— Кейт, зосередься на парі, — прошепотів він і підморгнув.

Ох, Джоне…

І Кейт справді зосередилася. Під кінець лекції вона навіть почала ставити уточнювальні запитання. Пара виявилася настільки цікавою, що час пролетів непомітно.

Раптом у двері постукали.

Вони відчинилися — і в аудиторії з’явився їхній куратор.

Алекс Райнер.

Кейт мимоволі напружилася.

Він зайшов усередину, підійшов до викладачки Наварро й тихо щось їй сказав. Амелі кивнула, зібрала свої речі та вийшла з аудиторії.

Райнер залишився біля викладацького столу.

— Як ви вже зрозуміли, пара закінчена, — голосно сказав він.

Аудиторією одразу прокотилися шепіт і приглушені розмови.

Райнер мовчав.

Очевидно, чекав, поки знову запанує тиша, щоб продовжити. Але студенти, здається, натяку не зрозуміли. Гул ставав дедалі голоснішим.

Хтось сміявся.

Хтось уже почав збирати речі.

Хтось обговорював плани після пар.

І тут терпіння Райнера закінчилося.

Він різко вдарив кулаком по столу.

Бах!

Настільки сильно, що Кейт на мить здалося — стіл зараз просто трісне навпіл.

В аудиторії миттєво запанувала тиша.

— Шановні студенти, — почав Райнер, обводячи всіх незадоволеним поглядом. — На цих вихідних у нас запланований похід у гори. Щороку перші курси проходять там посвяту в першокурсники.

По аудиторії знову прокотився тихий шепіт.

Ось воно.

Кейт одразу згадала розповідь Вікі.

Райнер продовжив розповідати про правила, організацію, час виїзду й поведінку під час походу, але після слів «похід у гори» його майже ніхто не слухав.

В очах студентів уже почалося власне планування поїздки.

Вечірка.

Алкоголь.

Музика.

Посвята.

І, схоже, правила Райнера в цей список не входили.

— Через погодні умови поїздку перенесли на тиждень раніше, — продовжив він. — Потім розпочнеться сезон дощів, що зробить похід практично неможливим.

Райнер закінчив пояснення, відійшов до дверей, але перед тим, як вийти, зупинився.

— І щоб ніяких п’янок і гулянок, — низьким голосом додав він. — Я не потерплю п’яних студентів і нікого вночі по горах шукати не буду. Я вам не нянька.

Кілька людей тихенько засміялися.

Райнер кинув на них такий погляд, що сміх одразу припинився.

— Всі вільні.

Він відчинив двері й вийшов.

Минуло буквально кілька секунд.

І аудиторія вибухнула.

Радісні голоси, сміх, крики — всі одночасно почали обговорювати майбутню поїздку та розважальну програму.

Особливо — яку кількість алкоголю потрібно закупити.

Ну так. Райнер явно говорив у порожнечу.

— Потрібно об’єднатися з іншими групами, тоді буде справжня вечірка! — голосно сказав Джон.

Одногрупники одразу підтримали його.

Почалося довге планування. Дівчата скаржилися, що багато речей у похід не візьмеш. Комплекс, у якому вони мали жити, знаходився майже на вершині, а все, що вони візьмуть із собою, доведеться частину дороги нести на власному горбі.

Тому треба було дуже добре подумати, що брати.

— А хто буде відповідати за список продуктів? — запитав високий повний хлопець із круглим носом з їхньої групи.

— Цікаво, яка буде посвята в першокурсники цього року! — викрикнула Крісті й захихотіла, перемовляючись із дівчиною поруч.

— М-м-м… посвята, — задумливо протягнув Джон. — Зазвичай її проводять старости старших курсів. Щороку різні завдання. Треба розпитати студентів другого курсу.

Він похитав головою, щось обдумуючи.

— Я напишу своїй подрузі, — сказала Кейт. — Вікі навчається на другому курсі. Запитаю, що було минулого року.

— О, чудово. Дізнайся в неї все, що зможеш, — відповів Джон.

Після цього він вийшов у центр аудиторії й голосно плеснув у долоні, привертаючи увагу.

— Так! Я створю окремий чат і всіх додам. Усю організацію обговоримо там. І про те, що ми збираємося купувати алкоголь, — нікому ні слова. Особливо викладачам. Наш куратор точно все відбере. Зрозуміли?

— Так! — майже в унісон відповіли студенти.

— Тоді розходимося, — сказав Джон і підійшов до Кейт.