Вступ

Біла постіль. М’яка, як хмара. Надто м’яка, надто чужа.

Кейт прокинулась різко, як після падіння з висоти, — серце гупало, тіло боліло, а навколо панувала тиша. Вона не одразу усвідомила, що щось не так. Може, сон? Але ні — над нею не було знайомої стелі її квартири, а замість звичного теплого світла — готельна люстра з матовим відблиском ранку. Все довкола — стерильно біле: подушки, простирадла, стіни. Без жодної зачіпки, хто вона тут.

І тоді вона його побачила.

Він лежав поряд — оголений, засмаглий, досконалий, наче вирізьблений руками майстра. Брюнет, міцна спина, розслаблені риси обличчя і татуювання сакури, що тягнулося від ключиці до середини грудей. Він спав, дихав глибоко, спокійно, наче цей ранок для нього — звичний.

Для неї ж — початок кошмару.

Кейт схопила ковдру, прикриваючи себе, й з жахом глянула на свої плечі, шию, навіть стегна — усе було в слідах вчорашньої пристрасті. Засоси, подряпини, легкі синці. Її тіло боліло — так, ніби вона цілу ніч провела не з чоловіком, а на рингу. В голові стукало, у вухах дзвеніло, все пливло перед очима.

“Хто він, чорт забирай?!” — кричав внутрішній голос.

Нічого. Жодного фрагмента спогаду. Вона пам’ятає тільки вечір у барі з подругами, кілька коктейлів, гучну музику… Потім — порожнеча. Суцільна чорна діра.

Кейт встала, стараючись не розбудити незнайомця, натягла плаття, що валялось на підлозі, підняла каблуки, телефон, сумку й навшпиньки попрямувала до дверей. Вийшовши в коридор, вона сіла в ліфт, подивилась на себе в дзеркало — розтріпане волосся, розмазана туш, губи, припухлі від поцілунків.

“Що я наробила?..”

Вона вийшла з готелю, викликала таксі й стиснувшись на задньому сидінні, намагалась розібратись: хто він? що було між ними?