2.2

Тиша стояла густою стіною. Переварити почуте не було сил. І це тільки ранок. Як з цим всім далі жити? Лягти спати в надії самоусунення проблем. Але казки з добрим закінченням і чарівними хрещеними, лиш видумки. Нічого, і не з такими проблемами розправлялася. Моя улюблена героїня Скарлет Охара, має сильний характер як то кажуть цукор з битим склом, так от беру приклад з неї, це боєць який багато раз втрачав, але всеодно вставав з колін з високо піднятою головою. Щоправда моя боротьба схожа більше на те, як п’яний вилазить з багна. Ну немає в мене високих злетів, хоча деякі мрії та ідеї звичайно є, але все залишається лише у моїй голові.

-Ау де ти моя мати - хрещена!? Я теж хочу щоб усе було просто.-застогнала Варка (так, звати нашу героїню Варвара краса негуста коса).

-Не аукай мені.

-Япона матрьонівна! Я вже і забула, що десь тут бродить бородатий фей.

-Поговори мені іще. Я тут тобі фуфлуматора чи фактопактора приніс. Відбивався правда трохи. Тримай все для тебе, із старовинного роду останній із свого виду.

Мій домовий був добряче потріпаний, пошарпаний одяг, подекуди з дірками, під оком наливався синець, а через все пузо кігтисті подряпини. Від укладки нічого не залишилося. Волосся стирчало у всі боки, подекуди навіть місцями не вистачало. Ще б зуба вибили і можна просити милостиню. На руках у немічного був кіт. Здоровенний чорний холений відгодований довгошерстий котяра з наглою мордою, і по моєму мені не здається, він був сильно не задоволений. Прямо на морді написано «Порву всіх». Не здивуюсь якщо цей блохастик почне кігтями махати і на мові жестів посилати нас туди куди він думає.

-Не блохастий я!-випалив котяра.

-Цей день коли - небудь закінчиться? Що я маю іще знати? Якщо бурхливий потік новин не зупиниться мене розіб’є інсульт з інфарктом.

-Викладуй немічний, що ще маю знати? Летючі коні, поні, жаба - царівна, баба- Яга? А я по ходу їхня незаконнонароджена внучка.

Двоє підопічних скептично припідняли синхронно брови. Переглянулися і пішли у мою сторону, при чому, кіт гадина встав на задні лапи і ходою від стегна так пішов, що я навіть позавидувала, якщо виживу обов’язково візьму уроки. По ходу цей патлатий котяра багато чого знає. Може читати вміє, буде мені на ніч замість аудіокниги. Вже руки чешуться його почухати, цікаво, муркати буде? І чим кормити – кормом чи переважно бутербродами?

-Ей, це не ввічливо взагалі! Я вмію читати думки, а у Вас панянка там дуже шумно, Ви так голосно думаєте. Мяу, у що мене втягують? І до речі я всеїдний, люблю правда форель парену з овочами, слідкую за здоров’ям. Вік, розумієш.

-Який?

-Старий, дуже…

Я могла лише безпомічно лупати очима. Терпіння лопнуло, сил такі знущання терпіти немає. Для чого мені вертати себе, перехотілося. Мені і так нормально жити, подумаєш не щастить і пам'ять дірява, з ким не буває. Їтьть колотіть, а можна все вернути взад. Зітріть мені пам'ять, я нікому не розповім, чесно, точніше забуду, з’їду в світ за очі.

-Режим посиленої небезпеки. -заверещав котяра. Недокузя, давай тягни каву і коньяк і шоколадку. Швидше, у нас передістерична клініка. Зараз твоя відьма вибухне від емоцій, а злоба впаде десятком прокльонів. Будемо вдвох зеленими, лисіючими жабами.

-Відбій повітряної тривоги! Ця ще поки так не може. Максимум невдачу наше і то чисто на підсвідомості.

-Та від неї такою силою фонить, що бажання одне відійти на кілометр не ближче.

-У нас все як у приказці "Сила є,а розуму немає". Ця особа з провалами у пам'яті і запечатаною силою. Комбо.

-Та бачу, що повне комбо тут у вас. Я на яку холера здався? Жив своїм найкращим життям, нікого не чіпав і на тобі, приперлися як цигани і викрали, навіть кави на валеріновому лате допити не дали. Ти навіть не уявляєш, геть ностальгія в око попала, дев'яності згадалися. Залетіло зборище домових у спортивних костюмах у руках мотузки та канати, дякувати котячим Богам без ціпка. Скрутили бідолаху, ледь не помер зі стаху.

-По домовому видно, що ти іще той бідолаха!-регочучи так що сльози приступили.

А, що я жіночка з гарною уявою. Трішки деталей і як понеслися картинки у голові одна іншої пречудніша. Ніби, кіт як боєць кун-фу показав лапкою "до мене грішники" і почав вчити етикету кожного домового. Не знаю як там іншим перепало, але судячи по моєму протеже всі прийоми відпрацьовано на ура, по котячій морді і не скажеш що брали гуртов в осаду. По моєму навіть ні шерстини не згубив у цих кримінальних польотах.

Поки я прокрастинувала, ці двоє вже інтенсивно дискутували і малювали плани контратаки. Не здивуюсь якщо зберуться і ці всі плани підуть показувати моєму батьку, на узгодження так би мовити.

Ці два чортяки, не довго думаючи все, що писали тицьнули мені в руки, з пропозицією прочитати і підписати. Виявляється договір складали, про двосторонню угоду між мною Варкою недоучкою (дослівно) та наймудрішим із роду чарівних тварин неймовірним Ваською. Йо -ма -йо, цукерки такі колись були, такий весь із себе, а звати Васька. Така ефектна поява і такий конфуз.

-Досить! Коти собі імена не вибирають, хазяйка перша моя як нарікла так і мучаюся.

-Ага по тобі видно, весь змучений, бідося. -в голос виговорювався домовий. Значить, так, хазяйка читай і підписуй!

-Кровю? 

-Ручкою, надивляться, на читаються дурниць і потім несуть нісенітниці.-то вже бурчав кіт. Якщо що я відбиток лапи поставлю, уточню- магічний, для тугодумів.