1.

Молодій дівчині Анні, ніяк не вдається влаштувати особисте життя. Одного зимового вечора, в компанії подруги вона дійшла висновку, напевно це прокляття. Вона навіть не може почати зустрічатися з хлопцем, що вже говорити про кохання. Коли ж це закінчиться? Та вона ще не знала, який  сюрприз приготує її доля в особливу ніч...

Всім привіт, мене звуть Анна. Трохи розповім про себе. Отже, я середнього зросту, з русявим волоссям, голубоока, струнка і з веселою вдачею. Працюю  адміністратором косметичного магазину в Івано-Франківську. У мене хороші подруги, які готові прийти на допомогу у різних ситуаціях. Ми з ними часто зустрічаємося і всі вихідні проводимо весело та цікаво. Здається, що ще потрібно дівчині у 20 років. Живи на повну та радуйся, якби не один невеликий нюанс. Хотілося кохання великого, справжнього так, щоб на все життя. А де його взяти оце питання. Не можу сказати що у мене не було залицяльників. Бо майже кожних вихідних, коли ми з дівчатами вибиралися в клуб, до мене підходили хлопці з пропозиціями провести вечір в їхній компанії, але в мене в голові неначе якийсь сканер, зчитував наміри чи долі потенційних партнерів і знаходив несумісність. Дівчата інколи насміхалися, що до мене будь хто не пройде фейсконтроль. Не скажу що справа була в зовнішності, швидше десь на інтуїтивному рівні розуміла що то не моя людина от і вся перевірка.
В один із зимових вечорів ми сиділи з подругою за чашкою ароматного капучіно у Лілі. Будинок знаходиться в передмісті. Почали вибрати фільм для перегляду.
- Що дивитимемося, комедію або романтику?- запитує Лілька. Погода не сприяла нашим планам на вихідні, тому вирішили обмежитись дівчачим посиденьками та подивитись парочку фільмів. Мимоволі  згадували про дитячі мрії, типу хто ким хотів бути у головних ролях тих чи інших кінострічок.
- А пам'ятаєш, як будучи дітьми ми захоплювались серіалом "Всі жінки відьми".- згадала я.
- О так, завжди хотіла бути як Прю, рухати предметами одним лише поглядом, це круто, - висловила свою думку Лілі.
- А  я от завжди хотіла в собі поєднувати сили Пайпер та Фібі. Ніколи не могла вибрати.-  хоча мені більше була притаманна поведінка Пайпер, але вбачала в собі ще одну силу, чи швидше розвинену інтуїцію і хотіла не тільки заморожувати час, а ще і передбачати майбутнє. Напевно у дитячій мрії була якась гірка доля теперішньої мене оскільки я ніяк не можу відключити чи контролювати підсвідомі підказки, так як Фібі видіння. А чи зустріну я свого єдиного Лео, так як це зробила Пайпер раз на все життя і навіть вищі сили не могли розлучити їх.
- Ех давай таки подивимось парочку серій.
- А давай.
І ми поринула у світ фантастики, звісно особливо моя увага була прикована до однієї з головних героїнь, яка знайшла своє кохання хоч і багато перешкод траплялось на їхньому шляху, ми з Лілі попали на серію коли їх намагалися розлучити.
- Ну от чому коли я зараз в такому поганому настрої, навіть улюблені герої не можуть бути разом, може я притягаю нещастя. Хоча, ні це якесь прокляття.
- Та облиш Аню, ну чому киснеш. Та-а-а-к нам терміново потрібне зілля від смутку, зараз ми відвернемо від тебе всі прокляття і полікуємо. Десь тут у моїй аптечці є чарівні ліки від такої недуги називається "Шампанськін Фраґолінум" приймати по 500 мілілітрів на ніч, в перші дні хвороби разову дозу рекомендовано збільшувати в 2 рази або за призначенням лікаря.- я залилася сміхом. Моя так звана "лікарка-відьмочка" уже активно діставала келихи та наповнювала їх шампанським...
- Оу, ти не боїшся, що у твоєї пацієнтки можуть виникнути побічні ефекти, ну наприклад головний біль або нудота???
- Анька, не будь занудою, побічні ефекти це якщо дуже сильно перевищувати дозу, а ми по рекомендаціях .
-Так, так, по рекомендаціях медсестри масажистки...
-Ти щось маєш проти масажисток.
- Та ні проти масажисток нічого не маю, але не впевнена, що в їх компетенції входить виписувати лікарські призначення. - Хоч я й не в захваті від такої терапії та берусь помагати готувати канапки та закуски, бо Ліля якщо щось вирішила ти їй не заборониш, а знаючи свій організм пити алкоголь і не заїсти це пряма дорога до унітазу. По крайній мірі для мене.
- О, пацієнт який виконує рекомендації лікаря вже на половину здоровий, вітаю подруго ти прийняла правильне рішення. -  і хихоче на пів будинку, добре що ці дні подруга сама в дома, а то не зручно було б перед її мамою. Отже стіл ми приготували, ліки поналивали, випили. В горлі потепліло, вирішили провітритись, вийшли на двір, а там снігу намело по коліна, відкрили браму на дорозі так само.
- О напевно прийдеться заночувати, а то не охота брести цими заметами, а зранку напевно дорожні служби очистять сніг і можна буде викликати таксі.
- Не може бути, одне розумне рішення за весь вечір. - насміхається Ліля.
- Давай тільки не починай свою пісеньку про мою поведінку, а то покажу, які можуть бути наслідки від твоєї лікарської практики.
- І які ж, ти сиділа займалася самовнушенням, що ти така бідна нещасна дівчина, ніхто тебе не любить, ідеальний хлопець не зустрівся і ти переживаєш душевні самокопання, ти ж сама собі зробила проблему, на ній зациклилась і не хочеш зрозуміти, що в 20 нема за що переживати, в тебе ще море часу щоб зустріти свого ідеалам, а поки можеш і просто розважитись з простими, далекими від досконалості хлопцями, які на тебе пускають слинку. Ніхто не каже, що ти зразу повинна вступати в серйозні відносини, почни ходити на побачення і хоча б декілька зустрічей дай хлопцям шанс проявити себе. Не складай зразу список плюсів та мінусів, заспокійся відпусти принципи і насолодися спілкуванням з протилежною статтю. - Вислухавши думку зі сторони подруги, я подумала, а може дійсно забити на свої правила і пливти по течії. І тут в мою чуть не тверезу голову прийшло рішення....
- Давай прикинемося відьмами, я буду складати закляття і закликати коханого, а ти силою думки відсунеш цей сніг і прокладеш йому дорогу до мене.- і тут мене накрило натхнення, я миттю придумувала слова, а Лілька підбадьорена моїм натхненням почала спроби просунути стежку до дороги, ви б це бачили сміх та й годі…
-  О де ж ти мій суджений
До мене прийди
І серцю що чекає
Своє принеси. - Я голосно викрикувала слова, які прийшли в мою захмелілу голову. А Лілька почала топтати сніг ногами руками, потім схопила лопату і таки прогребла невеликий прохід до дороги. Знесилені пішли до будинку грітись, свіже повітря і легке фізичне навантаження зробило ефект зцілення і вигнало з голови непотрібні думки, натомість ми трохи замерзли і зголодніли. На столі стояли приготовлені нами закуски, які ми почали наминати з великим задоволенням. Запили трохи шампанським, і почали згадувати тости, бо ж не годиться пити без причини. Включений телевізор наспівував новорічні мелодії. Поступово тіло розслабилося, а враховуючи наше напівлежаче положення на зручному, великому дивані вмить задрімали.