Ніч перед Різдвом

   Настав саме той час,коли починаються дива...       Це зимова пора,коли все припорошило сніжком, легенький морозець пощипує щічки .

   Відзначивши свої солодкі шістнадцять, Діана поставила для себе цілі,визначила пріоритети. Навчаючись у медичному інституті,вона мріяла стати хорошим лікарем,щоб допомагати людям,мріяла про свій особистий кабінет,дуже хотіла подорожувати,досягати нових цілей.Та була у неї особлива мета! Дівчина хотіла зустріти свого принца на білому коні,не дивуйтеся,ця мрія є у всіх дівчат,але це мало статися тільки на  Різдво.Чому саме тоді?  Не  знаю,але знаю одне,що ця мрія здійснилася!!!

 Діана полюбляла малювати.У вихідні,коли була хороша погода,вона виходила  помріяти,пофанта-зувати,помилуватися природою та створити свій новий шедевр на берег річки Стрий.

   Саме в один з таких днів Діана познайомилася з  Максимом. Він виявився хорошим хлопцем, навчався в тому ж інституті, у них були спільні інтереси. Поступово зустрічі почастішали, а зовсім скоро набрали статус дружніх.

  Дівчина запропонувала намалювати портрет хлопця.Зустріч відбулася в будинку Максима. Там  Діана познайомилася з батьками. Вони виявили- ся дуже чудовими людьми. Батьки були лікарями, приємними і розумними.

  Портрет вийшов вдалим у всіх ракурсах, як для власника так і для його батьків.

  Далі розпочалася підготовка до сесії та екзаме- нів. Зустрічатися лише в вайбері.

  Новий рік зустрічали разом.Ніч була казковою. Максим з Діаною вирішили покататися на санчатах. Все, начебто, пройшло добре, тільки Діана впала з санчат і сильно травмувала ногу. Виявився звичайний забій, лікар прописав лід, мазь та спокій на тиждень.

  Пролікувавшись місяць, Діана зрозуміла, що тут  щось не так. Звернулася до лікаря та він її заспокоїв.Минув ще один місяць , тільки біль не вщухала. Пішли нескінченні консультації, аналізи, знов консультації, консиліум і , як в страшному сні вирок- у вас онкологія.

  Життя зупинилося в повному смислі цього слова. Воно розділилося на до і після.Руки опустилися, мрії розлетілися, хотілось бігти в     будь-якому напрямку, кричати, плакати. Але в Діани був Максим. На свої вісімнадцять він був  мужнім, з холодним розумом поставився до хвороби;будучи ще зовсім юним, взяв на себе більшу частину проблем.

  Лікування розпочали в Україні. Лікарі були хорошими. З їхньою допомогою та Максима Діана поступово пішла на покращення, поїхала через півроку на консультацію закордон.Всі прогнози були оптимістичними.

   Максим допомагав в навчанні, навчив рибалити.Разом вони подорожували, брали участь в змаганнях,конкурсах. В одному з них хлопець виграв стажування в Америці. Максим закінчував навчання, а Діані залишилося два роки. Вони разом вирішили ,що йому треба їхати. Це ж не надовго...

  Максимові запропонували роботу і вони знову вирішили разом,що потрібно погоджуватися.

  Діана теж закінчила навчання.Відкрила  приватний кабінет психологині,з'явилися перші клієнти,все склалося так як хотілося .

  Пройшло п'ять років. Діана все частіше ловила себе на думці, що Максим перестав бути просто другом. Вона не могла зрозуміти свого відчуття, але знала точно, що крім того що сильно скучає, ще чогось бракує. Це відчуття було дивним, незрозумілим і вона не могла собі пояснити, що з нею відбувається. У кожного з них були свої половинки,інше життя .

  Все змінив один випадок із життя подруги. Богдана була однокурсницею та подругою вже вісім років. Це була людина, на яку можна було покластися в будь-якому випадку життя. Вона була повна протилежність завжди спокійної Діани,такий собі енерджайзер, клубок щастя і позитиву,інколи ,навіть, людиною реально мислити.З любої ситуації Богдана бачила вихід, не довго думаючи. Так от вона вирішила вийти заміж.

   Весілля організовувала Діана з талантом креативного та стриманого рішення.Все було продумано до дрібниць в молодіжному сучасному стилі. І саме тоді вона зрозуміла,що з нею відбувається. Всі думки лише про Максима,бажання бачити його не тільки в телефоні,а й наяву,чути його голос щодня, а не раз в тиждень,доторкнутися до долоні саме цього хлопця і піти з ним рішуче прямо.

  Ці думки крутилися в її голові з шаленою швидкістю,Діана не могла добре спати,думати,працювати. Все ніби в страшному сні  більше і більше заводило в якийсь глухий кут. Вона вирішила відпочити і при першій можливості вилетіла до Америки.

  Для Максима був несподіванкою приїзд Діани, але він дуже радо зустрів її.Взявши тиждень відпустки,вони змогли разом проводити час. Вияснилося, що Максим давно вже один,його дівчина вийшла заміж за друга, але їхні стосунки залишилися дружніми.

  "Можливо саме час розказати про свої почуття?.."  Та Діана вагалася. Як їй бракувало зараз рішучості Богдани, просто сказати, а там що буде.

   Скоро пролетів тиждень такої теплої і приємної зустрічі.Діана попрощалася з Максимом.Він запропонував зустрічатися частіше. Лише сидівши в літаку, Діана відправила повідомлення:"Я  буду скучати..." і отримала таке коротке у відповідь:"Я теж".

  Прилетівши додому,Діана стала спокійнішою, літала немов метелик, посміхалася сама до себе, згадуючи про Максима. Далі закрутилося буденне життя в перемішку з мріями Діани,створивши такий великий каламбур.

  Такий великий ураган заспокоїла подруга. Розвіяла всі страхи і все стало на свої місця. Дівчата готувалися до новорічних свят. Серце Діани розривалося від почуття майбутньої  зустрічі з коханим. Вона носилася на крилах любові і в тисячний раз уявляла зустріч з Максимом.

  Та зустрічі не відбулося. Максим подзвонив, що у нього не вийде приїхати. Все було пов'язано з роботою:важкий пацієнт ,що потребував допомоги.Діана розуміла,адже вона теж лікар,але все ж таки настрій зіпсувався.

  Новий рік зустріли весело. Друзі створили гарне свято. Було багато подарунків, ігр, одним словом  настрій покращився,життя продовжувалося.

    Одного ранку Діану розбудив дзвінок від мами Максима.

--- Приїжджай до нас на Різдво. Ми будемо раді бачити тебе. Максим не приїде. Ми скучаємо за ним і за тобою. Посидимо, поспілкуємося. Ми приготували тобі подарунок.