Розділ 4

Мексиканці святкують Гелловін не тільки прикрашаючи свою оселю, а також готують печиво, та хлібобулочні вироби. Недалеко від дому Сельми була невеличка пекарня, де її знайома випікала печиво та прикрашала його. Ззовні крамниця була чимось схожа на старенький магазин, а всередині простягався невимовний аромат печива та гарячої глазурі, яка ось-ось опиниться на смаколику та прикрашатиме його.
Ранкове меню цієї пекарні чимось нагадувало зміну дня й ночі: зранку можна було купити смаколик з яскравою та світлою глазур’ю, а з вечора на печиві вже мало бути намальовано щось синє.
- Доброго ранку.
- Сельма! Як ми з тобою давно не бачилися! Як справи?
- Все добре, ось вирішила завітати до тебе. Коли буде готове печиво?
- Зараз вже випікається. Я насправді дуже здивована, що люди більше купляють на Гелловін, ніж на якесь інше свято.
- Це ж наша спільна традиція, я думала це не має бути чимось незвичайним.
Аля пішла діставати з печі печиво. Тоді у крамниці пахло ще більше. Глазур очікувала на свій зірковий час, і ось пекарка взяла його.
- Кожне печиво має робитися з любов’ю. Так воно буде ще смачнішим. Я була дуже здивованою, коли дізналася, що є кондитери, які печуть вироби без задоволення. Це ж мистецтво! Передавати частинку себе у маленький виріб, хтось його з’їсть, насолодиться, а потім приходитиме ще із задоволенням.
- Згодна, але хтось же може працювати заради грошей, аби тільки заробити собі на сніданок.
- Ну, тут я не знаю, що й сказати. Погано, але люди викручуються як можуть.
Невимовно гарним був процес, коли Аля прикрашала глазур’ю печиво. Кожному свій малюнок, символіку, смак – тільки посипки не вистачає для повного ідеалу. Купивши собі одну смачненьку красуню із зображенням сонця, Сельма пішла куштувати виріб. Було невимовно смачно, а найголовнішим інгредієнтом для такого результату була любов у приготуванні.