Розділ 48

Десяток мечів летіли на Романа. Він спробував ухилитися але не встояв на слизькому мармурі і впав.

- Все. Це кінець. – вирішив він подумки і глянув у середину храму..

Ярич, Олеся та Нестор прорвали оточення, вбивши кількох ворогів. Інші відступили але продовжували захищати вхід до храму. Нестор допоміг Роману підвестися.

- Ольга там? – запитав пророк.

Роман кивнув.

Вовкулаки відтискали їх вниз. Нестор підняв правицю до гори а потім опустив її перед собою. Невидима сила розкидала вовкулаків та жреців в різні боки.

- Вперед! – вигукнув Нестор.

- Чому ви так не зробите з іншими? – запитала Олеся, швидко піднімаючись по сходам.

- Обережно!

Вовкулака заніс над Олесею меч. Дівчина миттєво виставила руку. Вовкулака шиєю нахромився на гострий клинок.

- Бачиш? – промовив Нестор. – Скільки б я їх не відкидав, вони все одно встають. Мечем надійніше.

Ярич та Роман пробиралися до входу, долаючи спротив декількох вовкулак.

- Біжи до Ольги! – вигукнув горянин. – Ми їх затримаємо!

Роман з Нестором зникли в середині храму. Ярич та Олеся загородили собою вхід.

Ольга безуспішно намагалася вирватися з кайданів. Вона з подивом та страхом позирала на Фалука та Лютого. Її серце стискалося а на щоках струмками текли сльози, коли вона бачила як Фалук жорстоко б`є Лютого.

Вовкулака перетворився на закревавлений лантух. Підлога храму стала чорною від його крові. Лютий лежав нерухомо. Фалук підійшов і однією рукою поставив його на ноги. Добре перед тим струснувши. У вовкулаки з`явились ознаки життя. Він декілька раз хитнув головою а потім відсутнім поглядом подивився на Фалука. Конвульсії прокотилися тілом перевертня. Погляд став чітким. Очі дивилися на жерця з повною покорою.

Роман увірвався у святилище. Зрозумівши, що його ніхто не помітив, він кинувся до Ольги.

- Слава Яхве. Ти жива. – Роман розрубав шаблею кайдани на ногах Ольги.

- Обережно! – попередила княгиня.

Роман відскочив в бік. Меч Лютого вдарився об жертівник.

- Вбий його нарешті! – вигукнув Фалук.

Лютий підстрибнув і вдарив ногою Романа в обличчя. Той відлетів назад, перевернувшись в повітрі. Він боляче вдарився об підлогу і посунувся на ній мов на ковзанці. За один стрибок Лютий опинився біля Романа. Меч вовкулаки зупинила шабля козака біля його грудей. Коліном Роман вдарив Лютого по ногам. За мить, і вовкулака і молодий козак вже підвелися.

Фалук підійшов до жертівника. Ольга повільно віддалялася від жерця але кайдани на руці не дозволяли їй втекти.

- Вам слід було вийти за мене заміж, пані Олю. – Говорив Фалук спокійним голосом. – Тоді б ви залишилися живі.

- Краще померти, ніж бути з тобою, гадюка! – сказала Ольга.

- Я виконаю ваше бажання, княгиня. – сміючись, промовив Фалук.

Жрець підняв з підлоги ніж і спритно схопив Ольгу. Він намагався покласти її на жертівник. Княгиня пручалася. Фалук зміг повалити її на вівтар. Вістря ножа блиснуло у відблисках полум`я.

Невидима сила схопила Фалука і відкинула його в багаття. Вогонь спалахнув з новою силою. До Ольги біг Нестор. Ударом своєї палиці він звільнив її від кайданів.

- Тікай звідси! – наказав пророк.

Проте вона не встигла ступити і кроку, як з багаття вилетів Фалук. Зовсім не ушкоджений. Він перегородив їм дорогу.

- Куди ж ви, пані Олю? – промовив Фалук усміхаючись.

Нестор закрив її собою.

- О, Нестор! Давно я тебе не бачив, старий пеньок. Ну чому ти завжди плутаєшся в мене під ногами?

- В тебе нічого не вийде, Фалук. Тільки не сьогодні. – сказав пророк, зручніше беручи палицю.

- Та невже! – щиро здивувався Фалук. – Ну, то спробуй мені завадити.

Нестор махнув палицею, цілячись Фалукові в голову. Жрець перехопив посох а іншою рукою схопив Нестора за шию, відірвавши його від землі. Пальці Фалука повільно стискалися все міцніше. Нестор намагався звільнитися. Але це йому не вдавалося. Жрець відкинув пророка в сторону. Той вдарився об стіну. Фалук одним рухом легко зламав палицю Нестора.

Пророк підвівся. Він швидко підняв праву руку в гору. Фалука підкинуло до стелі і з усієї сили кинуло в низ. На тому місці, куди він упав, утворилася вибоїна.

Лютий та Роман повільно рухались по колу, пильно стежачи за кожним рухом один одного. Лютий блискавично ринув вперед. Роман блокував меч своєю шаблею і одночасно наніс удар кулаком в обличчя вовкулаці. Лютий впав на спину і одразу ж штурнув Романа ногою в живіт.

Козака відкинуло на декілька кроків. Шабля випала з рук Романа. Він спробував до неї дістатися. Лютий вдарив його ногою по обличчю. Романа перевернуло в повітрі. Він боляче вдарився об підлогу. Перед очима попливли барвисті кола. Крізь туман Роман бачив як Лютий підійшов і заніс над ним меч. Вістря наближалося. Роман заплющив очі.

- Лютий, нетреба! – вигукнула Ольга.

Рука вовкулаки заклякла в повітрі. Лютий подивився на княгиню. Він ніби прокинувся. Пам’ять вихлюпнула давні спогади про білу хату, батьків та брата.

кілька разів встромив ніж вовкулаці в бік. Лютий похитнувся.

- Ні!! Ні!! – у відчаї закричала Ольга.

Вона закрила собою Лютого, захищаючи його від подальших ударів Романа.