Розділ 44

Дощ продовжувався. Воїни обох армій, стояли вже по коліна в багнюці. Кочовики та вовкулаки все ближче притискували військо Дулібії до річки. Хан-Чак був злий на козаків та амазонок за те, що вони перемогли його біля Кодака. Тому він особисто повів своє військо вперед. Його довгий меч швидко літав в різні боки, вражаючи супротивників.

Військо Дулібії відступало. Все частіше, вбиті воїни падали в річку. Нестор ще міцніше стисну свою палицю. Проте він не припинив молитися. Навпаки, став робити це ще гарячіше.

раптом! Правий фланг кочовиків та вовкулаків різко зупинив свій наступ. Звідти почулися переможні вигуки.

- Горяни!! Горяни!! – пронеслося над полем бою.

На якусь, зовсім крихітну мить, всі завмерли.

- Вперед!! – заволав Дмитро, проколюючи кочовика, що набігав на нього.

В козаків, арів та амазонок відкрилося друге дихання. Вони з новою наснагою ринулися в бій. Тепер вже вовкулаки та кочовики відступали.

Роман зустрівся з Хан-Чаком. Він ледве впорався з ударом меча кочовика. Не чекаючи поки козак оговтається, Хан-Чак вдарив його в обличчя. Відлетівши на декілька кроків, Роман упав.

Важкий меч Хан-Чака стрімко опускався на козака. Роман встиг підставити шаблю. Ногою, він, з усієї сили, на яку був здатен в той момент, штурнув Хан-Чака в живіт. Той поточився назад, ледве встоявши на слизькій землі. Роман підхопися на ноги.

Вони обмінялися декількома ударами. Зброя дзеленчала та викрешувала іскри. Одного разу, кінчик шаблі Романа пролетів поряд з обличчям Хан-Чака і відсік його лівий вус.

Це розлютило кочовика. Він з криком кинувся на Романа. Той ледь встигав ухилятися від меча. Але один випад Хан-Чака досяг мети. Роман послизнувся і гостре лезо обпекло його правий бік. Роман скрикнув від болю. Але в нього не було часу звертати увагу на рани.

всю волю в кулак, Роман пішов в атаку. Його шабля зі швидкістю блискавки опускалась на кочовика. І Роман таки дістав його.

Хан-Чак не обережно опустив меч. Чим Роман і скористався. Голова Хан-Чака злетіла з пліч. Обезголовлене тіло похитнулося і повільно впало у річку.

На відрубаній голові, без одного вуса, очі були широко розплющені. Вони ніби спостерігали за тим, як тіло Хан-Чака гойдалося на поверхні води, відпливаючи від берега.