Розділ 37

Князь Максим та Нестор з Гресем йшли на зустріч Гнатові та Ядвізі. Коли між людьми залишилася відстань у дві витягнуті руки, вони зупинились. Запанувала напружена мовчанка. отаман та Ядвіга з недовірою дивилися на Максима.

Я прийшов з миром. – заговорив першим князь. – Все своє життя я мав мрію. Мені дуже хотілося об`єднати Дулібію. У певний момент, я забув, що єдність, яка досягається насиллям, перетворюється на рабство. – князь помовчав. – В глибині душі я хотів панувати над вами. Чари Фалука просто побачили моє темне бажання. Але слава Ієшуа, він звільнив мене. Для мене головне зараз, звільнити мою Ольгу. Тому, Максим став на коліна, - я вас прошу. Допоможіть мені відбити її у Фалука.

Ядвіга та Гнат не чекали такого вчинку від князя. Вони знічено перезирнулись.

- Іще вчора, князю. – промовила Ядвіга. – Я б тебе вбила. Проте сьогодні мені зрозумілі твої почуття. Амазонки готові хоч зараз вийти в похід.

Князь вдячно кивнув і подивився на Гната. Той мовчки підійшов до Максима і допоміг йому встати.

- Один вовкулака вартий п`ятьох людей. – сказав отаман. – Я бився з ними. Вони будуть стояти до кінця. Ми їх зможемо перемогти лише великою кількістю війська.

- Ви їх переможете силою Божою. – втрутився Нестор. – Яхве на вашому боці. А щодо кількості війська… Ярич! Скільки потрібно часу, щоб привести сюди військо горян?

Горянин замислився.

- Два дні, щоб мені дістатися до дому і три дні для війська. Але навряд, щоб мій народ погодився. Ми вже декілька столітть не спускалися з гір.

Нестор поклав Яричу руку на плече.

- Ти маєш впоратися з усім за три дні. Саме через три дні наступить ніч Молоха. Я знаю, ти зможеш вмовити голів кланів вступити у війну. Яхве тобі допоможе.

- Гаразд. Я спробую. – Кивнув Ярич. – Куди мені вести військо?

- До храму Молоха. – відповів Нестор.

- Жоден горянин не знає де він знаходиться.

- Я знаю де храм. – подав голос Гресь. – Я приведу горян туди.