Розділ 36

Вже другий день Ольга знаходилась в Одноокого Алі. До неї ставились добре. Вона смачно поїла, прийняла ванну з пахучою водою. Перевдяглася в чистий одяг.

Ольга жила в тій частині будинку, яка призначалася для полонянок. Крім неї там знаходились дівчата дівчата з далеких північних земель вікінгів, чорношкірі красуні з країни слонової кістки, а також дівчата з країни за великою стіною далеко на сході.

Ніч вкрила своєю зоряною ковдрою всю землю. У маленькому фонтанчику, посеред двору, булькотіла вода. Ольга сиділа під деревом з широким листям, яке називали всі пальмою. Вона байдуже дивилась на все, що відбувалося навколо. З кожною хвилиною Ольга втрачала надію на порятунок. Їй здавалося, що вже нічого не може змінити її долю. В цей час до неї підійшов Махмуд.

- Господар хоче тебе бачити. – промовив він. – Ходімо!

Ольга слухняно пішла за старим. Вони пройшли терасу, що розділяла палац на дві половини. Старий привів її в кімнату заслану різнокольоровими килимами. В дальньому кінці кімнати знаходилось підвищення вкрите барвистими покривалами, на якому напівлежав Одноокий Алі. Біля його ложа тулився маленький столик. На столику стояла ваза з різними фруктами та глечик з високою шийкою, від якого тяглась гнучка трубка з мундштуком на кінці.

Ольга зупинилась на порозі. Вона спробувала приховати страх та хвилювання. Алі підвів на неї очі. Він вийняв мундштук з рота і повільно випустив дим.

- Сідай! – вказав Алі на місце біля столика. – Сідай, сідай! Я тобі нічого не зроблю.

Ольга боязко підкорилася. Алі знову ковтнув дим з глечика, пильно дивлячись на Ольгу. Вона намагалася не відводити очей.

- Пригощайся. – Алі вказав на фрукти.

Ольга навіть не ворухнулась. Работорговець продовжував роздивлятися її.

- Ти знаєш, чим я займаюся? – порушив він мовчанку.

Ольга промовчала. Тому він продовжував.
- Я торгую дуже рідкісним товаром. І цей товар називається – жіноча краса. Ти бачила тих дівчат в гаремі? Це найкращі представниці всіх племен та народів. Вони обійшлися мені дуже дорого. Але повір мені, вони коштують набагато більше.

- Для чого ти мені це розказуєш? – запитала Ольга.

- Тому що серед них ти найкраща.

- Найкраща, за яку ти заплатив сімдесят п`ять гривень. Зовсім недавно за мене вимагали два мішки золота.

Випустивши дим, Алі хрипло засміявся, виблискуючи єдиним оком.

- Я ділова людина. І заплатив Ксенії стільки, скільки вона хотіла. Тому що вона дурна і не бачить далі свого носа. А два мішки золота за дочку князя арів гарна ціна.

- Ти знаєш хто я?! – здивовано вигукнула Ольга.

- Так, знаю. Я бачив тебе в Арограді.

- Мушу тебе розчарувати. У князівській скарбниці не знайдеться

такої кількості золота, яку ти хочеш попросити.

- Я не збираюсь просити золота в твого батька. – заперечив Алі.

Ольга знову здивувалась.

- Тоді чого ж ти хочеш?

Дві тіні в балахонах підійшли до паркану Одноокого Алі. Озирнувшись навколо, вони підстрибнули в гору і перелетіли через високий паркан. Вони беззвучно опустились біля фонтану з морським чудовиськом. Тіні відкинули капюшони. Це були Лютий та Молот. Вони пішли до будинку. Їм на зустріч вийшов Махмуд. Побачивши вовкулаків, він зблід та затрясся.

- Охорона!! – спробував закричати старий

Лютий схопив його за шию, відірвавши Махмуда від землі. Той безпомічно задриґав ногами.

- Де дівчина яку продала Ксенія? – прохрипів Лютий.

Махмуд нічого не відповів, безрезультатно намагаючись вирватись зі сталевої хватки Лютого. Зрозумівши, що старий нічого не скаже, той кинув Махмуда об стіну. Старий вдарився головою і замертво впав на підлогу.

На вовкулаків бігли охоронці Одноокого Алі. Молот залишився їх затримати. Лютий пішов уперед. На нього напала третя група охоронців. Першого нападника Лютий вбив ударом руки. Іншою рукою він дістав меч і відбив удари двох мечів. Наступним рухом Лютий покінчив з останніми нападниками. Переступивши через їхні трупи він пішов далі.

- То чого ж ти хочеш? – перепитала Ольга.

- Стань моєю дружиною. – промовив Алі, пихкаючи димом.

- Що?! – такого Ольга не чекала.

- У мене десять дружин. Але в моєму серці ти будеш завжди першою.

- Нізащо! – Ольга підхопилася на ноги.

Алі теж підвівся.

- Дурна. Погоджуйся. Інакше мені доведеться продати тебе. І не відомо до кого ти потрапиш.

Ольга поволі відступала. Її думки проносились мов у лихоманці, намагаючись знайти вихід з цієї ситуації. Раптом за дверима піднявся якийсь шум. Алі зупинився. На його обличчі з`явилося невдоволення.

- Махмуд! – вигукнув він. – Махмуд, що там?!

з гуркотом, відчинилися. На порозі стояв Лютий. Ольга злякано скрикнула. В її душі змішалися почуття радості, від того, що її звільнять від Алі, та страху, від того, що вона знову потрапляє в руки Лютого та Фалука.

Алі не злякався, він просто дуже здивувався.

- Тварюка, що ти робиш в моєму домі? – спокійно промовив він. – Ану геть з відси.!

Ясна річ, Лютий його не послухав. Він підійшов до Алі і проколов того мечем. Алі здригнувся і захрипів. В його єдиному оці поступово згасало життя. Лютий відштовхнув мертве тіло работорговця і повернувся до Ольги. Не промовивши й слова, Лютий пішов до виходу.

Ольга стояла посеред кімнати, розгублено переводячи погляд з мертвого Алі на Лютого. Вона не розуміла, чому Лютий дає їй можливість вибирати? Та й з чого власне вибирати? Або вона залишається сама, далеко від дому, або добровільно здатися в руки Фалука.

- Стій! – вигукнула Ольга. – Стій! Я піду з тобою.