Ніч Молоха
Розділ 32
Ядвіга сиділа у своєму наметі. По її щоках текли сльози. Перед очима Ядвіги з`являлися спогади з її молодості. Про те як вона народжувала Олесю. Про те як вона робила свої перші кроки. Як вчилася їздити на коні, стріляти з лука, вправлятися з іншою зброєю. Від цих спогадів вона усміхнулася але водночас і сльози потекли ще більше.
- «Я виростила гарну дочку». – подумала Ядвіга.
Вона витерла сльози і вийшла з намету. Глибоке зоряне небо вкривало безмежний степ. Верховна сова вдихнула нічну прохолоду. Кров стрімко розтікалася по жилах, так як колись в молодості.
- Степанида! – вигукнула Ядвіга.
Та з`явилася негайно.
- Слухаю, пані.
- Збирай сестер! Ми йдемо на Кодак.
- Так, пані.
#1039 в Фентезі
#149 в Бойове фентезі
Відредаговано: 15.11.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
