Ніч Молоха

Розділ 32

Ядвіга сиділа у своєму наметі. По її щоках текли сльози. Перед очима Ядвіги з`являлися спогади з її молодості. Про те як вона народжувала Олесю. Про те як вона робила свої перші кроки. Як вчилася їздити на коні, стріляти з лука, вправлятися з іншою зброєю. Від цих спогадів вона усміхнулася але водночас і сльози потекли ще більше.

- «Я виростила гарну дочку». – подумала Ядвіга.

Вона витерла сльози і вийшла з намету. Глибоке зоряне небо вкривало безмежний степ. Верховна сова вдихнула нічну прохолоду. Кров стрімко розтікалася по жилах, так як колись в молодості.

- Степанида! – вигукнула Ядвіга.

Та з`явилася негайно.

- Слухаю, пані.

- Збирай сестер! Ми йдемо на Кодак.

- Так, пані.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше