Розділ 31

Князь Максим сидів на троні. Поруч стояв Фалук. По обидва боки від трону, під стінами, на лавках сиділи князівські вельможі та представники Хан-Чака. Один із вельмож, високий, міцний, сивобородий старий, стояв перед троном князя.

- Вже багато столітть в Ароград не заходили чужоземні війська. – говорив він. – Я вважаю, що і зараз немає потреби вводити сюди залогу Хан-Чака.

- Кочовики наші союзники, Ярополк. – промовив Фалук. – Вони мають право бути тут.

- Союзники а не окупанти. – заперечив Ярополк. – Досить того, що вони заберуть всю військову здобич та козацьку скарбницю.

Вельможі схвально закивали головами. В залі наростав гул голосів тих, хто підтримував Ярополка. Фалук зі злістю дивився на них.

- Нехай скаже князь! – вигукнув він. – Нехай скаже князь!

Всі одночасно замовкли і подивилися на князя. Увесь цей час він відсторонено сидів на троні, дивлячись кудись в бік. Зрозумівши, що від нього щось вимагається, князь звернув увагу на присутніх. Побачивши його погляд, вельможі жахнулися. В очах князя не було жодних ознак життя. Перед ними сидів живий мрець.

- Я домовився з Хан-Чаком. – промовив князь. – І я погодився на присутність його залоги в Арограді.

Вельможі невдоволено загуділи.

- Князю, ти робиш помилку! – у відчаї кинув Ярополк.

- Не тобі, Ярополк, вказувати на помилки князя! – відповів Фалук. – Князь знає, що робити.

- А якщо князь зачарований? – пролунав у залі чийсь голос.

Всі принишкли і обернулися до входу. Нестор, разом з Гресем не поспішаючи йшов до трону.

- Це пророк Нестор, священик Яхве. – чулося шепотіння в натовпі.

Фалук помітно зблід. Його руки затрусилися. Щоб цього ніхто не помітив, він стиснув їх в кулаки.

- Як ти сюди потрапив, Несторе? – спромігся видавити з себе Фалук, - Охорона!

- Можеш кликати кого завгодно, все одно я з відси нікуди не піду поки не звільню князя від чар. – промовив Нестор.

Фалук зміг оговтатись від несподіваної появи Нестора. Він зробив крок на зустріч пророку.

- В тебе не вистачить сил. – заявив Фалук. – Князь, мій. Зрештою як і вся Дулібія.

Нестор направив свою палицю на Фалука. Той зупинився, так наче об щось спіткнувся, і почав відступати назад.

- Ім`ям Яхве, я зв`язую тебе! – голосно промовив Нестор. – Забирайся геть зі своїми чарами!

Якась сила відкинула Фалука назад. Він впав до ніг князя, зігнувся і прикрив руками обличчя, Від його крику всі здригнулися і завмерли зі страху. Похитуючись, Фалук вибіг з палацу, скочив на коня і помчав з Арограду, разом зі своїми людьми.

Нестор підійшов до князя, який здавалося і не помітив всього, що тут сталося, і поклав руку йому на чоло. Вигляд князя відразу ж змінився. Іскорки життя блиснули в його очах. Князь збентежено крутив головою, так ніби він довго спав і його розбудили відром холодної води.

- З поверненням, князю. – промовив Нестор.

Князь довго дивився на нього, не розуміючи хто перед ним стоїть.

- Нестор. – нарешті впізнав пророка князь. – Що ти тут робиш? І, що роблять в моєму палаці кочовики? Де Ольга?! Де моя дочка?!

все йому розповів. Князь вражено його слухав. Коли ж Нестор закінчив, він мовчки сидів, заглибившись у свої думки.

Чому я піддався чарам Фалука. – запитав князь у Нестора.

- Твої бажання, які ховалися десь на самому дні твого серця, притягнули чари Фалука. - Відповів Нестор. – Чари просто виводять на перше місце темний бік людської душі.

Князь знову замислився.

- Ярополк. – врешті промовив він.

- Так, князю.

- Готуй військо! Ми йдемо на Кодак, щоб розірвати угоду з Хан-Чаком і укласти військовий союз з козаками, амазонками та горянами. Але спершу вбийте всіх кочовиків в Арограді.

- Так, князю.

- Несторе, - запитав князь, - чому ти відпустив Фалука? Якби він був у наших руках, ми могли б його зупинити.

- Нажаль, князю, ні. Фалука можна вбити лише тоді коли зруйнуються стовпи в храмі Молоха. – пояснив Нестор. – А за Ольгу не турбуйся. Їй поки, що нічого не загрожує.