Розділ 25

Кий знесилено сів на траву. Теж саме зробили інші арські воїни та кочовики. Їхнє об`єднане військо швидкими темпами просувалося до Кодака – козацької фортеці. Військом командував Батий, права рука Хан-Чака. Молодий, худорлявий з маленькими, чорними вусиками та великими очима. Увесь час він їздив вздовж колони, оглядаючи військо. Ось і зараз Батий промчав повз те місце де сидів Кий.

- Боїться, щоб ми не порозбігалися, поганець. – буркнув Семен.

- Я ніяк не втямлю, - промовив Михайло, - що ми тут робимо з цими косоокими? Як так вийшло, що князь уклав мир з кочовиками? Може ти мені поясниш, Дмитре? – звернувся він до сотника, який щойно підійшов.

- Твоя робота воювати а не язиком теліпати. – відрізав Дмитро.

В нього явно був поганий настрій і вже не перший день. Зрештою як і у всіх арських воїнів. Нікому не подобалось йти пліч о пліч з кочовиками.

- А ти як гадаєш, Марко, що могло статися? – зовсім не образившись на Дмитра, Михайло перевів свою увагу на іншого.

Марко лише подивився на нього похмурим поглядом. Після смерті брата він взагалі перестав розмовляти. Ніхто не міг видавити з нього й слова.

- Говорять, ніби козаки викрали княгиню Ольгу. – підтримав розмову Семен. Серед арських воїнів, здавалося тільки він і Михайло були в доброму гуморі. – От ми йдемо її визволяти. А ще я чув, що Фалук зачарував князя.

- Фалук?! – здивувався Михайло. – Радник князя?! Але для чого?

- Мабуть для того, щоб керувати Дулібією. – Семен нахилився до Михайла і притишеним голосом продовжив. – Кажуть, ніби Ольгу викрав сам Фалук, щоб розпочати війну з іншими племенами. І на Кодак ми йдемо не просто так.

- Справді? Тоді чому ж?

- Там знаходиться козацька скарбниця. Фалук пообіцяв її Хан-Чаку.

- Виходить, що ми будемо воювати за золото для Хан-Чакаа? – промовив Кий.

Його слова прозвучали ніби грім серед ясного неба. Всі одночасно

подивилися на Кия. Ніхто йому не заперечив. Воїни знічено відверталися або опускали очі до землі. Кий сам не знав чому він так сказав. Просто ця думка сама собою виникла в його голові і перетворившись на слова, вилетіла з його вуст.

Військо вже давно вирушило далі а слова, сказані Києм, продовжували турбувати душі тих хто їх почув.