Розділ 5

молилася, стоячи навколішках перед кам’яним вівтарем, в храмі бога Ієшуа. Вогні свічок вихоплювали з темряви фрески, які розповідали про майбутній прихід Ієшуа на землю. На куполоподібній стелі майстерний художник намалював Всевидюче око божества.

- Святий Ієшуа, допоможи нашому народу в цій боротьбі. – говорила княжна, зазираючи у велике Око. – Дай сили та мужності нашим воїнам. Воюй на нашому боці. Зупини та вижени ворога з нашої землі.

Закінчивши молитву, Ольга ще декілька хвилин стояла мовчки. Потім встала і вийшла у прохолодну ніч. Кругла будівля храму біліла у пітьмі. Зоряне світло торкалося золотого куполу блідими променями. На порожній площі, Ольга помітила двох помічників Фалука у чорних плащах. Вони вічливо вклонилися княжні.

При згадці про батькового радника, її настрій зіпсувався. Ользі не подобався Фалук. Вона не довіряла йому. Навіть сама не розуміла чому? Княжнаа перетнула майдан і увійшла в палац. До неї підійшов служник.

- Пані, вас викликає князь до себе в покої.

Ольга пройшла в покої батька. Князь і Фалук розмовляли. Радник вічливо вклонився їй.

- Ти мене кликав, батьку? – сказала Ольга.

Так, доню. Сідай. – Максим вказав на місце поруч з собою. – Я вже старий, Олю. Все може статися у наш неспокійний час. Тобі одній буде важко керувати державою.

- Про, що ти говориш, батьку? – запитала Ольга, вже розуміючи чому батько завів цю розмову.

- Ми вже давно знаємо Фалука. Він довів свою відданість нашій сім`ї. – Максим зупинився, не знаючи, як сказати наступні слова.

- Дозвольте мені, князю. – промовив Фалук. – Пані, Олю. Я давно вас кохаю. Ви це знаєте. Тому я прошу вас, станьте моєю дружиною. І я зроблю вас самою щасливою жінкою на землі.

подивилась спочатку на батька потім на Фалука.

- Пане, Фалук. Я вас поважаю і мені приємна ваша увага, - сказала вона, чітко карбуючи слова. – Але, я не зможу відповісти вам взаємністю.

Вона рвучко вийшла з покоїв. У кімнаті повисла не зручна тиша. Першим її порушив князь.

- Ольга молода. Вона ще поміняє свою думку.

Фалук подивився на князя, від чого тому стало не пособі. Так ніби чиясь важка рука опустилася йому на плечі.

- Так, князю, вона ще змінить свою думку. – він помовчав. – Я чув, що ви запросили сюди представників інших племен.

- Я хочу домовитись з ними про об`єднання наших військ проти Хан-Чака.

Фалук пройшовся по кімнаті.

- Я хотів би попередити вас. Козаки, горяни, та жінки-воїни дуже підступні. Вони можуть скористатися нашою слабкістю і завдати удару в спину.

- Сподіваюсь вони розуміють, що це буде початком їхнього кінця. Кочовикам потрібна наша земля а не ми.

- А ви не допускали такої думки, що хтось із них може об`єднатися з Хан-Чаком.

Князь замислився.

- Що ти пропонуєш, Фалук?

Радник відповів не відразу. Деякий час він мовчав.

- Укласти мир з Хан-Чаком. І разом з ним завоювати інші племена. Таким чином ви об`єднаєте Дулібію і станете її одноосібним володарем.

Князь дуже збентежився від слів сказаних Фалуком. Як точно радник озвучив те, що сиділо в глибині підсвідомості.

- Ні. Треба спробувати об`єднати країну в мирний спосіб – сказав Максим.