Після переїзду на узбережжя Алісі почали снитися дивні сни. Вона звинувачувала в цьому шелест хвиль і стогони вітру в гірських ущелинах, а також пронизливі крики чайок, що долинали з туману. Вона залишала увімкненим нічник і довго читала в ліжку, намагаючись не спати майже до ранку. Читала світлі, добрі книги, щоб не думати про щось погане чи зле.
Але це погане наздоганяло її, щойно заплющувались очі.
У цих снах не було сенсу, і калейдоскоп картинок змінювався надто швидко. Море темніло, і скелі виростали з пінистих хвиль, а білі птахи літали під грозовим небом… Алісі снилися шторми й бурі, і вона почала боятися моря.
Але з переїздом не складалося, і незабаром вона почала звикати. Зрештою, що може статися з нею уві сні?
…Вуличка в старій Англії — вікторіанські будинки з колонами, високі сходи та кам’яні вази з трояндами. І ляльковод, який веде цією вулицею золотоволосу Суок. Чоловік високий і вродливий, з вузьким обличчям і крижаними очима. Сюртук, довгий чорний плащ, циліндр і шпилька з жовтим топазом. Такі самі камені в перснях, якими прикрашені пальчики ляльки. Вона покірно йде поруч із господарем, ледь притримуючи поділ довгої дорожньої сукні — шелестить дощ, і сірі калюжі раз у раз намагаються намочити темний оксамит.
Аліса іноді йде поруч із цим паном замість цієї ляльки.
І коли прокидається, то з жахом обмацує шию — чи немає там заводного ключика? ..
…Ще сниться ядерний гриб, що розквітає в синьому небі. Птахи кричать. Руйнуються хмарочоси. Море горить…
Цей сон найстрашніший.
Краще вже бути лялькою. Про неї піклуються й не дають ображати. Їй купують гарні сукні з мереживом та капелюшки з атласними стрічками.
…Знову снилися чайки. І вибух. Щось ще… І коли Аліса прокинулася під нав’язливе плескання хвиль, то побачила на підвіконні брошку з жовтим, наче осколок сонця, каменем.
Подарунок від ляльковода?