Ніч Мертвих. Осінні примари

Вкрадений сміх

 

Над фургончиками, що застигли навколо смугастого синьо-червоного намету, клубочилися хмари, готові вилитися дощем на маленьке містечко, що дало прихисток цирковій трупі. У гримерці одного з них було тихо, так тихо, що стукіт серця здавався Альберту дзвоном, що гулко віддається в голові. Застигнувши перед дзеркалом, клоун вдивлявся у свого змученого безсонням двійника і шукав у його очах тінь колишнього щастя. Циркач вірив і чекав, що ось-ось розкриються лабіринти дзеркал, і той він, який вміє сміятися і дарувати публіці радість, знову повернеться до нього.

Втрачена цією страшною зимою маска веселуна чекала Альберта, бачилася йому у снах, у відображеннях і всміхалася червоними, як кров, губами, наче хотіла подражнити. Минуло вже кілька місяців із того дня, як він втратив її, і глядачі це відчували. Якщо раніше він був улюбленцем публіки, то зараз йому не завжди вдавалося викликати бодай усмішку. Як тільки буде знайдено нового клоуна, то його трупа більше не потребуватиме.

Альберт зітхнув, згадуючи той морозний день, який відібрав у нього сміх. Він тоді ледве встиг змити грим, сидячи на цьому ж місці у своєму вагончику, а з дзеркал метнувся крижаний вихор, що закружляв його у вирі снігового пилу, виморожуючи все всередині, позбавляючи голосу... Він беззвучно кричав, а вітер ніби здирав з нього шкіру. забираючи маску клоуна. Все закінчилося швидко – через мить він уже лежав на підлозі гримерки, а з дзеркал ощирилося його обличчя, прикрашене великими сніжинками. Альберт знепритомнів, директор цирку тоді знайшов його на вулиці – замерзлого, вкритого кригою. Усі дивувалися – і як він не загинув у своїй легкій сорочці на такому морозі? Обличчя його було посічене, наче хтось різав шкіру гострою бритвою. Рани на обличчі загоїлися, залишивши тонкі білі шрами, а ось на серці... На серці вони таки не затяглися.

З того часу клоун попрощався зі своїм сміхом, попрощався з любов'ю публіки... незабаром він попрощається з роботою у цирку. Але він ніколи не забуде ту зиму, шрами на обличі будуть вічним нагадуванням про вкрадений сміх.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше