Безликий

— Я бачив Тьєррі! — Томас, задихаючись, зігнувся, спираючись руками на коліна, — одне було подряпане, немов він проїхався по гравію, а на другому красувався величезний фіолетовий синець. Обличчя хлопчика — брудне, вимазане ягідним соком, — виражало крайній ступінь здивування. Ще б пак! Тьєррі давним-давно, з минулого літа, живе за білокам'яною огорожею кладовища. І побачити друга посеред вулиці сонячного серпневого дня – живого і цілого – це було щось надзвичайне. Найбільше Томас переживав, що Майк і Конні вирішать, що він здурів, і не стануть з ним розмовляти.

— Ти перегрівся! — виніс вердикт Майкл.

Конні мовчки покрутила пальцем біля скроні й відвернулася, поправляючи окуляри, вдаючи, що її найбільше цікавлять наразі яскраві квіти на клумбі місіс Дарк, біля будинку якої зустрів їх з Майком схвильований Томас. З минулого літа, після страшної аварії, в якій загинув їхній друг, дівчинка стала трохи дивною — могла завмерти надовго, дивлячись кудись у далечінь, могла мовчати цілий тиждень, а могла і проплакати майже годину.

— Ну я правду сказав! Ось ходіть зі мною до каруселі, самі побачите! Він там – сидить на конячці й ні з ким не розмовляє! – майже благально сказав Томас.

Конні та Майк переглянулися – йти нікуди не хотілося, до того ж вони встигли забути про дружбу з Томасом, так давно його не було в їхньому містечку. Казали, що він поїхав до старшого брата на узбережжя – після того, як помер Тьєррі. І ось тепер він приїхав, ніби нічого не сталося, і намагається їм розповідати всяку нісенітницю.

– Конні, може, все-таки підемо? – нерішуче запропонував Майк.

Дівчинка відірвалася від милування квітами й покірно пішла за хлопчиками. Вона і так була небалакуча, а зараз їй взагалі не хотілося ні з ким спілкуватися. Якби вона не боялася відпускати Майка самого, нізащо не пішла б до каруселі!

Старий проржавілий атракціон стояв на невеликій площі в тіні величезного в'яза. На одному з його коней сидів Тьєррі — у синій сорочці й темних штанях, немов зібрався до церкви або в гості до родичів.

— Тьєррі! — радісно вигукнув Майк.

— Стій! — Конні схопила його за руку. Потім примружилася, піднявши вище окуляри. Зняла їх, подала другові. — Ось! Дивись!

Той з подивом підніс скло до очей і побачив, що замість Тьєррі на конячці сиділо дивне чудовисько, схоже на восьминога.

— Томас! Іди, поглянь! — Майкл обернувся, але нікого, крім Конні, поруч уже не було.

— Ти забув? — тихо запитала вона. — Він же теж помер того літа...