ПІРАТИ

ПІРАТИ

Невелике приморське містечко, закутане туманом, що спускався до узбережжя з високих гірських вершин, які здіймалися над червоними черепичними дахами і гострими шпилями, потопало в солоному ароматі морських водоростей і прянощів, привезених з далеких південних країн. Пронизливі крики чайок, шум гавані, заповненої кораблями і рибальськими шхунами, перегук дзвонів і ринковий гамір — таким запам'ятав своє містечко Меттью Дампір, відпливаючи на каравелі назустріч світанку. А ще він зберіг у пам'яті тоненьку світловолосу дівчину з незвичайними світло-карими очима кольору дубової кори. Вони мали одружитися, але Мелісса не дочекалася свого моряка. І Меттью зв'язався з поганою компанією, назавжди покинувши свій маленький будиночок з вибіленими стінами, оповитими дикою трояндою. Він став піратом.

... У залитій сонячним світлом кімнаті, на затишному дивані з книгою в руках, спав хлопчик. Його темне каштанове волосся розпатлалося і сплутаними пасмами впало на обличчя.

— Милий, час обідати! — пролунав дзвінкий голос, і струнка молода жінка з пшеничною косою заглянула в дитячу.

Тім прокинувся, випустивши книгу з рук. «Іду!» — крикнув він услід матері, підняв книгу і акуратно поставив її на полицю. На обкладинці красувався пошарпаний бурею фрегат з порваними вітрилами чорнильного кольору.

Хлопчик мріяв про далекі країни, море і пригоди, а морські розбійники були для нього уособленням доблесті, відваги і безмежної сміливості. Тім цілими днями грав у піратів зі своїми друзями і був їх ватажком.

Того дня, коли почалася його пригода, хлопчик, як завжди, грав з хлопцями на брукованій вулиці. Він уже пообідав, і мати відпустила його зовсім ненадовго до товаришів — збиралися хмари, і шторм був готовий обрушитися на галькові пляжі узбережжя.

Коли перші гучні краплі впали з неба, хлопчаки розбіглися по домівках, домовившись зустрітися відразу після того, як закінчиться дощ.

Тіму було нудно, і він взявся перечитувати пошарпану книжку про корсарів. Шум дощу, свист вітру і стукіт вишневої гілки в скло навівали дрімоту. Хлопчик не помітив, як вдруге за день заснув під рівний звук крапель, що розбивалися об підвіконня

... Тім прокинувся від дивного шуму й галасу, здавалося, безліч людей сперечаються про щось, кричать і сміються. Хлопчик відкрив очі, відчуваючи на обличчі прохолодний солоний вітер. Темні хмари, готові пролитися дощем, нависали над кораблем, що плив у свинцеву далечінь. Приморське містечко з червоними дахами залишалося десь у туманній імлі.

Тім сидів на палубі, задерши голову, а його оточували лихі хлопці, явні шукачі пригод. Розпатлане волосся, трикутні капелюхи, жорстокі примружені очі — такі люди не пошкодують нікого і нічого в цьому житті. Вітер рвав прапор, що є символом піратства — білий череп з перехрещеними кістками на чорному тлі.

— Хто ви такі? — запитав хлопчик, не злякавшись величезних чоловіків у пошарпаних камзолах, з обличчями, поцяткованими шрамами. Адже це всього лише сон, то чого боятися? Навпаки, треба радіти пригоді! Хоч уві сні доведеться побувати на справжньому піратському кораблі!

— Хто ми? — розреготався бородань. — Ми вільні розбійники, що грабують багаті каравели. Іншими словами — джентльмени удачі, флібустьєри, корсари! Вибирай, як ти хочеш нас називати?

— Піратами! — твердо сказав Тім.

— Мене звати Метт Дампір, — посміхнувся капітан і допоміг хлопчикові піднятися з палуби. — Іди в каюту і щоб я тебе не бачив і не чув, поки не придумаю, що з тобою робити.

Так Тім опинився замкненим у задушливій кімнатці. Хлопчик був дещо здивований. Він уявляв, що пірати — неохайні, брудні чоловіки з скуйовдженим волоссям, одноокі, озброєні до зубів, з гаком замість руки і палицею замість ноги. Тім вважав, що пірати не випускають з рота трубки, з рук — пляшку рому, а на плечах у них обов'язково сидить та брудно лається папуга, ну або хитра мавпочка. Але ці пірати, у яких він опинився, хоч і були страшними і не дуже чистими, все ж відрізнялися від тих, про яких Тім читав у своїх книгах. На гордого мужнього красеня за штурвалом непривітний Дампір теж був мало схожий. Але хлопчик зрозумів відразу — дисципліні, що панувала на піратському кораблі, міг позаздрити будь-який військовий корабель.

Згадалося, як сусідський хлопчик, Ленні, розповідав, що його брат врятувався з піратського полону — так ось, тримали його в бочці з-під солонини, мабуть, місця на кораблі не було. Жахливий запах і черв'ячки мало не звели нещасного з розуму. Тім оглянув цілком затишну невелику каюту з вузьким ліжком і столиком. При світлі свічок кімнатка здавалася цілком милою. Мабуть, у цих піратів є місця на їх каравелі і для бранця, так вирішив Тім, і подумав про те, що його сон затягнувся — пора б і прокидатися.

Хлопчик присів на краєчок ліжка і боляче вщипнув себе за руку. Нічого не сталося. Він вщипнув себе ще раз, і ще. Але сон не закінчувався. Тім задумливо дивився на картину, що висіла на стіні, яка зображувала зеленувато-сині хвилі, що б'ються об прибережні гранітні скелі.

Коли перше здивування минуло, хлопчик посміхнувся — здається, в цей похмурий штормовий день почалася його велика пригода, про яку він так довго мріяв, зачитуючись книгами про відважних морських розбійників.