Розділ 19. Повернення місяця

Прийшла нова ніч повного місяця.
Учні зібралися у Великій Залі. Цього разу — не для страху, а для вшанування.
Вони запалили сотні гарбузів, кожен — зі знаком свого страху, який вони перемогли.

— Це традиція, — сказала Ніла, — на згадку про Файру. Хто запалює полум’я з чистим серцем — побачить її у світлі.

Вони запалили свічки.
І коли полум’я торкнулося стін, залу заповнив лагідний вітер.
Під куполом школи загорілися примарні фігури — віддзеркалення всіх, хто загинув тієї ночі, але залишив свою силу тут.

Файра стояла серед них.
Її вогонь тепер був срібно-золотим, а очі — глибокими, спокійними.
Вона поглянула на Рена, Нілу, Мірру.

“Мій вогонь — у вас,” — прошепотіла вона.
“І коли прийде новий Хеловін, пам’ятайте: не все світло народжується вдень.”

Тіні розчинилися в сяйві.
Місяць знову став повним і чистим, як у першу ніч, коли Файра прийшла в школу.
Вітер приніс запах диму й кориці — теплий, домашній, живий.

Мірра посміхнулася:
— Ти відчуваєш? Це вона.
Рен підняв голову, дивлячись на небо.
— Я знаю. І колись, коли світ знову затьмариться… її полум’я повернеться.

У небі на мить з’явилося сяйво — у формі вогняного хвоста.
А під ним, серед дерев, хтось малий і рудий пробіг у тіні, несучи в зубах світильник-гарбуз.

🕯️ Кінець книги — “Школа під Місяцем”
Автор: Ася Рей

Іноді герої не залишаються серед нас.
Але якщо вночі світло свічки тремтить не від вітру —
це значить, що десь поруч ще живе Файрине полум’я. 🔥🌕