Розділ ІV

Олександр

Що моєму дідові стукнуло в голову, коли він рівно рік тому складав свій новий заповіт – я не знаю, але умова там досить жорстка – я сьогодні представляю наречену, а в березні, в день мого тридцятиріччя має відбутися весілля.

Якщо я не виконаю цю умову, то все майно фірми, всі рахунки будуть перераховані на благодійність. Батько, який зараз керує нашою фірмою, слиною плюється, кипить праведним гнівом, що через мене всі залишаться злидарями.

Він спить і бачить своєю невісткою Кіру, яку я поряд бачити не хочу. Мама має свою кандидатуру. Брат теж хотів познайомити із сестрою свого друга. Але я вирішив піти на запропонований татом варіант. Був оголошений конкурс. Отже, нехай випадок вирішує мою долю.

Їду на корпоратив, одягнений в новий костюм й білосніжну сорочку. Мабуть, я повинен хвилюватись, але в мене якийсь дивовижний спокій, чи байдужість.

Всі вже на місці, крім дідуся. Він появляється незабаром, активно стукаючи ціпком по паркету. На невеликому підвищені – стіл, а на ньому пакунки.

Тато, за традицією вітає всіх з Новим роком. Кілька слів каже дідусь. Потім слово передають братові, який як і я є заступником керівника компанії. Далі черга доходить до мене.

Спочатку вітаю всіх зі святом. Потім спостерігаю, як на підвищення підіймаються четверо струнких дівчат, в костюмах чотирьох гральних карт. Їхні обличчя закритті вуалями.

Нижче, прямо перед підвищенням, навпроти мене стоїть Аліна й щасливо посміхається. Мені передається частинка її емоцій і я теж ледь-ледь посміхаюсь. Потім мені показують на пакунки.

Роздаю пакунки трьом дівчатам, крім червінної дами. В пакунках – путівки для двох до моря на тиждень. За умовами, до кінця цього дійства, всі дівчата мають залишатися у вуалях.

В третьому пакунку – маленька коробочка з обручкою. Повертаю голову до батька й підіймаю брови.

-  Ми купили найбільш ходовий розмір, якщо не підійде, то замінимо, - запевняє мене пошепки.

Беру обручку, підходжу до дівчини й простягаю до неї руку. Вона так і стоїть у вуалі, подає свою руку. Відчуваю, як вона тремтить й одягнувши обручку, погладжую її руку. На диво, обручка підійшла!

Вона не винна, та й не знала на що йде. Адже говорилося про сюрприз і все. Можливо вдасться переконати її на фіктивний шлюб, а там буде видно…

Ведучий дає команду зняти вуалі. Спалахи фотокамер. Я не дивлюсь на свою наречену, чомусь дивлюсь на батьків і одразу помічаю наскільки витягуються їхні обличчя. Помічаю задоволене обличчя сестри.

Зиркаю на дівчину, якій одягнув на палець обручку і земля йде з-під ніг. Струшую головою. вона ж дивиться на мене, в очах сльози.

-  Сандро, - з силою витискую із себе. – Сандро, це ти?

Дівчина лише беззвучно киває головою й кидає погляд на мою, молодшу сестру. Та теж вражена й притуливши долоні до рота, ледь хитає головою. Підхоплюю Сандру на руки й кружляю її. Спалахи камер схожі на феєрверк.

Новорічні дива таки трапляються…