Пролог

— Які новини в місті? - я поклала  гребінець та подивилась на своє вогняне волосся. 

— Люди бунтують,коли дізнались,що ви користуєтесь забороненою магією. 

— Це змова,Карон хоче мене позбутись та і небесний комітет також. Я всім як кістка у горлі -  поглянула на свого посла — йди та розвідуй інформацію. 

Все почалось з того,що хтось рознюхав що в мене є дуже цікава книга,для всіх як солодка цукерка.Я краще помру,але вона не дістанеться в погані руки. Світу кінець якщо Карон до неї доторкнеться .Я відчувала,що часу в мене обмаль.Поклавши книгу в сумку та накинувши плащ,я пішла до свого дядька,який був відлюдником, але виховав мене як рідну дочку.Не знаю чи роблю все правильно, але іншого варіанту в мене немає.Не лягавши спати дві доби в моїй голові утворилась суцільна каша. Я піднялась на скелю де він проживав та відхилила камінь. 

— Мгх - він повернув обличчя в мою сторону та щиро посміхнувся. 

— Амала,дівчинко я дуже радий тебе бачити. 

— Дядьку,я скоро повинна буду полишити місто. 

— Я чув,що відбувається - він присів на великий камінь та уважно почав мене слухати. 

— Все що я в тебе попрошу,це сховати цю книгу - дістала її з сумки та показала дядькові. — прочитати потрібні слова,щоб я перемістилась на землю,та переродилася у живу істоту. 

— Добре,сховаю в надійне місце - я передала йому книгу і він прижав її міцно до себе. 

— Я передам тобі сигнал подумки,потім вже знаєш,що робити. Люблю тебе - додала я. 

— Йди вже,мені так легше тебе відпускати - здержуючи сльози я вийшла,притуливши знову камінь до печери. Я не люблю плакати, та і це не вмоєму стилі,але якось цього разу все-таки мої очі були не сухі. Не доходячи до  замку побачила як місцеві жителі йдуть до мого будинку з вогнем,вилами та кайданами.Час прийшов. Різко мене підкинуло до гори.Небо освітилось яскравим світлом. 

— У вас народилась дівчинка - проговорив лікар піднімаючи її до гори.