А кіллер може любити?

У дорозі ми вже більше години. Аякже їхтати ж нам треба за місто. Там знаходиться наша штаб - квартира. А якщо бути точною - то це дерев'яний будиночок, невеликий за розміром. У ньому лише один поверх. Але це не біда, адже там є величезне горище

- Відчуваю, що нам спершу треба буде його впорядкувати - сказала Джейн

- Ага. Нас там довго не було - відповіла я

Ще через якусь годину ми виїхали на бездоріжжя і повернувши вліво, приїхали до будиночка

- Ми на місті, леді - промовив до нас хлопець, припаркувавшись неподалік - прошу на вихід

Я швиденько вийшла з машини. Потягнулася та вдихнула свіже повітря. Далі Марк відкрив нам багажник і ми забрали звідти свої рюкзаки. Я озирнулася - навколо нас ліс. Десь там далеко чути струмок. Біля будиночка цвіли квіти. Але й бур'янів тут було безліч. До дверей в будиночок вели три сходинки та невеликий ганок. Марк відчинив двері. Ми всі зайшли досердини

- Багацько тут пилу - сказала Емілі і чхнула

Так. Пилу тут було більше ніж  чимало. Наше укриття за два роки зовсім не змінилося. На єдиному поверсі у нас був постелиний м'який, круглий білий коврик. Біля стіни стояла газова плита, декілька тумбочок та холодильник. Так, тут проведена електрика. Поряд із цим всім стояв великий дерв'яний стіл та чотири стільчики. Я піднялася на горище дерев'яними сходиками. Горище освітлювало одне невелике віконечко. На стінах висіли деякі мої плакати. Біля стіни в ряд лежало три матраци. В протилежній стороні стояла шафа. Я відчинила її. Окрім набору простирадл та ковдр там лежала невелика коробочка. Я дістала її. В ній лежали різні речі. Пара чорних рукавичок, кинджал та блокнот з малюнками

"Це ж наші речі!" - я посміхнулася. Востаннє коли ми були тут, то залишили собі подарунки

Я спустилася з цією коробочкою на основний поверх

- Дивіться, що знайшла! - я поставила коробку на підлогу і сіла біля неї

- Це ж мій альбом з малюнками - Джейн дістала його з коробки - Марк, ніж твій?

- Мій - він взяв його і провів пальцем по лезу - непогано зберігся

Я ж взяла свої чорні рукавички. Ліву залишила, а праву дала Емілі:

- Тримай, сестричко. На пам'ять залишиш

- Дякую - вона обійняла мене

- Думаю нам треба чимшвидше тут все прибрати, щоб встигнути до заходу сонця - запропонувала Джейн

- Тоді за роботу - сказав Марк

Мені та Джейн дісталося прибирати горище, Марк та Емілі ділять між собою перший поверх.

Я з подругою піднялися на горище. Спочатку ми повитирали пилюку, потім вимили вікно та підлогу. Загалом наше з нею прибирання зайняло годинки дві

- Я думала це займе більше часу - сказала Джейн - як думаєш, з Анні все добре?

- Сподіваюся, що так - відповіла я - мені треба відійти.

Я швидко побігла з горища, а потім оминувши відпочиваючих після роботи Емілі та Марка вибігла на вулицю. Я пройшла до струмка і лише там змогла перевести дух. Сівши на камінь, я дістала лист Рея з кишені. Останній лист. Від цього знову стало сумно. Я акуратно відкрила його і дістала скаладений в два рази папірець:

"Вітаю, Міка. Знаю, що моя смерть могла принести тобі багато болю. Але не журися. Я залишуся в твому серці і в твоїх спогадах. Але пишу я тобі не для того: ти повинна виконати мої останні бажання. Твоя ціль Майкл. Знищ його. І друге бажання: захисти Анні та займи місце Босса в Портовій Мафії. Я довіряю тобі і знаю, що ти зможиш сприяти процвітанню Мафії. Цей лист та те, що знаходиться всередині нього, буде підтвердженням того, що ти дієш за моїми вказівками. Відмова та поразка не приймається. Не розчаруй мене.

Рей. Босс Портової Мафії"

- Що? Рей...Як ти можеш довірити мені цю посаду? - тихо промовила я. Але яке ж було моє здивування, коли з конверта я дістала кулон з чорним каменем - подарунок. - я його приймаю. Дякую

Після чого я його одягнула кулон та заховала його під сорочку

"Про кулон ніхто не має дізнатися" - подумала я

Я заховала лист назад в конверт і поклала його до кишені. Десь зліва почувся тріск гілки. Я різко обернулася і дістала пістолет з тримача на нозі

- Виходь - холодно сказала я і зарядила пістолет

- За, що ти хочеш мене вбити, кошмарик? - почувся глузливий голос Марка. Згодом й сам хлопець показався із - за дерев

- Жартуєш чи, що? Я думала там чужі - я видихнула і сховала пістолет

- Про це місце мало хто знає - він притулився спиною до дерева і закривши очі спитав - ти читала, що написав Рей? І до речі хто ще про це знає?

- Лише ти про це знаєш - я сіла на той самий камінь і протягнула йому конверт - прочитай сам. Тільки прошу: нікому раніше часу не кажи

Хлопець кивнув і взявши відкривши листа почав читати. Мені цікаво було дивитися за його реакцією. З кожною секундою його лице ставало все більш здивованим. Після його лице стало серйозним

- Слухатимусь ваших вказівок, Міка - він простягнув лист назад

- Що за офіційний тон, Марку? - здивовано запитала я

- Рей навряд чи жартував - він сів на землю і поглянув на мене - а ти взагалі як на це реагуєш?

- Я здивована не менше чим ти - тихо відповіла я - але про усунення Майкла... Мені це завдання дуже подобається

- Не все так просто. Ти не маєш потрапити до нього в полон - Марк підвівся - так і ще...

Я подивилася на Марка. Але хлопець не встиг закінчити почате речення, адже до нас наближалася Джейн:

- О! Ви тут. А ми з Емілі вже шукати вас мали

- Джейн. Нам треба поговорити - серйозно промовила я і пішла в бік будиночку

- Що відбувається? - запитала вона в Марка

Той лише кивнув головою і пішов слідом. Коли я зайшла до будинку, Емілі вже щось готувала

- Привіт, сестричко - сказала вона

- Емілі нам треба поговорити, йди сюди - сказала я

Вона зменшила газ, та сіла поряд зі мною за столом. Через хвилинку до нас підсіли Джейн та Марк. Я почала читати лист вголос. Коли я закінчила Емілі та Джейн, що не знали про лист дивились на мене як на прибульця