Кров

Я прокинулася через біль у лівій руці. Я сіла у ліжку. Бинт на руці та трохи простирадла були запачкані кров'ю.

- Не найкращий початок ранку - скривившись сказала я

Опісля я пішла в ванну. Там ще й перев'язала рану. Сьогодні я одягнула чорне коротке плаття з білою смужкою. Чорні носки та білі кросівки. Сьогодні у мене особлива місія: Майкл

- О 20.00 ціль має відчитуватися перед Боссом - знову вголос промовила я

''Ціль'' - це Майкл.

- Ви вирішила пацупити моє серце, нічний кошмар? - хтось безшумно зайшов до мене у кімнату. Це був Марк

Я швидко обернулася

- Відколи ви дозволили собі заходити в мою кімнату без стуку? - так само запитала я і посміхнулася

- Значить це не моє серце? А я сподівався - Марк засміявся

А я здивувалася. Не зовсім розуміла до чого тут він

- То як, відкриєш карти, нічний кошмар? - тихо запитав він і підійшов до мене майже впритул

- Я так розумію, ти випробовуєш нові способи допиту? - я старалася не показувати, що мене бентежать його дії. Серце з неймовірною швидкістю калатало.  Здається це вперше, коли я старалася комусь не дивитися в очі

- Можливо. Але випробовуватиму його на тобі - він посміхнувся і відступивши від мене, сів на ліжко

На моє щастя я вже змінила простирадло на свіже

- Це якась незапланована місія від Рея? - знову запитав хлопець

В цей момент я збирала гвинтівку, витирала оптичне скло та підбирала кулі. Я розуміла, що просто так я від Маркових питань не здихаюся.Тому я сіла на підлогу і сказала:

-  Давай поговоримо за це ща межами корпорації. За пів години чекаю на тебе у клініці - після чого я написала йому на папірці адресу і дала йому - тільки нікому більше не говори

Він кивнув. Після чого вийшов з моєї кімнати. Але моє серце все так само шалено калатало. Зі злості і безпорадності я вдарила кулаком стіну

"Що зі мною?" - гарячковито думала я

Але часу на роздуми не було часу. Я взяла гвинтівку і кулі та вийшла з корпорації. За двадцять хвилин я була біля закинутої клініки. І знову вона. Від одного походу в цю клініку стільки змінилося. Я зайшла досередини. Цього разу мені не було страшно. Я пішла на другий поверх та сіла на ту ж лавку в очікувальній залі. По сходах почулися кроки. Через декілька секунд навпроти мене стояв Марк

- Доволі неприємне місце - сказав він

- Це місце змінило моє життя - я закрила очі та сперлася головою об стіну - я якось розкажу якщо хочеш

- Ваше бажання, для мене закон, пані - глузливо сказав хлопець

- Не називай мене так - так само з закритими очима говорила я

- Ти ж щось хотіла розказати? - обережно почав Марк - з чим це зв'язано?

- Я тобі вірю, що ти не розкажеш. Моя ціль на сьогоднішній вечір - Майкл - почала говорити я

Марк взяв мене за плечі і трохи ''потрусив'' мене

- Дівчино, ти з'їхала з глузду? - він це говорив серйозно. Я буквально відчувала в його голосі злість. Але було ще щось. Занепокоєння

- Можливо. Але він поплатиться за все - я розплющила свої малинові очі і поглянула на Марка, після чого не витримавши розповіла все

Він мовчав, все так само тримаючи мене за плечі. Я піднялася і взяла його за руку

- Що ти... - хотів запитати хлопець, але я зупинила його питання кивком голови

Далі повела його на четвертий поверх, в кінець коридора. Двері складу були замкнені

''Дивно'' - подумала я. Після чого відпустила його руку і зі всієї сили вдарила ногою двері. Ті відчинилися не з першого удару

- Дивись добре, Марк - тихо сказала я - ми просто опинилися не в тому місці, не в той час

- Ця кров... - від зробив паузу - я ж правильно розумію?

Я кивнула. Після чого розповіла історію, як мене взяли в Мафію. Не упускаючи момент з Майклом

- Тепер я розумію тебе - ми сиділи на даху клініки - я можу чимось допомогти?

- Будь на підстраховці будь ласка - я поглянула на годинник 17.56 - до речі, вже час йти

Він кивнув і ми спустилися з даху клініки. Після чого я провела нас до однієї з багатоповерхівок. Я одягла на вухо гарнітуру

- Будемо на зв'язку - сказала я і пішла в будинок. Піднявшись на дах я вибрала ідеальне місце для пострілу. Ця багатоповерхівка знаходилася не далеко він корпорації

- Я на три поверхи нижче - почула я голос Марка з гарнітури

- Прийняла - відповіла я

Час 19.35. Хоч до "офіційної'' появи Майкла було менше як півгодини, я не упускала жоден рух у кабінеті Рея.

Час 19.50. До Рея зайшов Майкл. Я видихнула:

- Ціль - я навела ствол на нього

Позаду себе я почула кроки. ''Марк не заважай'' - подумала я не звертаючи уваги на того хто прийшов.

- От ви й попалися, снайпер Портової Мафії - злорадно сказав хтось

"Клац" - звук зарядження пістолета

Я не реагувала. Здавалося, що всередині мене все обросло кригою. Через декілька секунд я засміялася

- Цей день так швидко наступив - я повільно повернулася і поглянула своїми малиновими очима на свого кіллера - ми знайомі, чи не так?

Це був той самий охоронець чоловіка, який заключив договір з Анні. Зараз я мала змогу розглянути його краще. Світле волосся, зелені очі. Біла сорочка та чорні штани, в правій руці у нього був пістолет, що до речі був  направлений на мене

- Саме, так. Ви абсолютно праві, пані - сказав він

Моя рука з гвинтівкою напружилася

"Якщо хоч на секунду не встигну, мені кінець" - думала я. Але ззовні я виглядала спокійною. Але тут мене немов блискавкою вдарило:

"Марк! Він його вбив? Ні...Я не хочу щоб так було" - від цих думок серце стиснулося

- Ну, що пані... - він зробив паузу, а я так саме дивилася на нього. Саме через цього хлопця я не змогла пристрелити Майкла!

Невідомий не встиг договорити - всі ці думки розізлили мене і побігла на нього дістаючи кинджал. Через секунду я вже лежала на даху, кіллер був сильний і прото відкинув мене. Від цього знову бинти зафарбувалися в червоний. Я вихопила гвинтівку і направила на нього