Нова місія

Я прокинулася. Полежавши у ліжку ще декілька хвилин я згадувала усе, що сталося вчора. Але відпочивати ніколи - мої вихідні закінчилися. Тому повернувшись з ванни за пів години, я почала збиратися. Ліва рука вже не так боліла, та й взагалі - рани по трохи затягувалися. З шафи я дістала чорну сорочку, таку ж спідницю, кросівки та червону краватку. Через те, що сорочка була з короткими рукавами мені довелося перев'язати рану на руці.

Заграла мелодія на телефоні - мені телефонували. Це була Джейн

- Алло. Привіт, Джейн - сказала я

- Привітик, Міка! - привіталася вона - Нам дали нове завдання, тому я з Марком буду у твоєй кімнаті за двадцять хвилин

- Чому так довго? - здивовано запитала я

- Мені потрібно зібратися - відповіла вона

- Добре, тоді очікую - сказала я - до речі, давайте сьогодні ввечері зустрінемося?

- Так добре, я не проти. Думаю Марк теж - вона хіхікнула

- Чого смієшся? - запитала я

- Та, просто. Не зважай - відповіла Джейн - що ж, до зустрічі

Вона поклала слухавку.

''Цікаво, що за завдання. І чому ми йдемо туди втрьох? - подумала я - треба збігати до Емілі''

Так я й зробила. Та перед тим, я одягнула собі на праву ногу ''тримач'' для пістолетів, куди й поставила одного. Я спустилася ліфтом на перший поверх, де довгим коридором перейшла у Майкловий корпус - туди я найменше воліла йти. Взагалі у корпорації не прийнято тинятися ''чужим'' корпусом, без особливої потреби. В будь - якому випадку у мене було алібі. Викликала ліфт, зайшла досередини, натиснула 15 - тий поверх. Поверх Емілі. Коли я вийшла з ліфта, я пішла по коридору до її дверей.

Двері Емілі були зроблені з дуба. Їх прикрашав невеликий узор. Я постукала

- Заходьте - почулося зсередини кімнати

Я привідкрила двері і зайшла до кімнати Емілі

- Привітик - скзала я

- Сестричка! - радісно вигукнула вона - рада тебе бачити

Кімната Емілі виконана у ніжно - блакитних тонах. Велике ліжко, що стояло біля однієї зі стін було ще досі не застелене - вірогідно дівчина тільки прокинулася. Її ковдра була білого кольору з червоними, живтими, синіми, оранджевими та зеленими невеликими кружечками. Коврику на підлозі не було. Середнє за розміром вікно, шафа в кіці кімнати та полиці з книгами та мангою. Емілі любить читати. Невеликий журнальний столик у центрі кімнати, зроблений зі скала. На ньому стояла ваза та декілька журналів. Для зброї Емілі виділила цілу шафу. Сама ж Емілі була одягнута у піжаму: світло - фіолетову футболку та шорти

- Не проти я сяду біля тебе? - запитала я підійшовши ближче до сестри.

Вона кивнула, і я сіла біля неї на ліжку

- Сьогодні ввечері я, Джейн та Марк запланували зустрітися - я поглянула на Емілі - розумієш до чого я веду?

- Так. Тобто цього вечора ми все розкажемо? - перепитала вона

- Якщо ти цього хочеш - спокійно сказала я

- В я думаю, що так буде краще - відповіла вона - для нас обох

- Тоді добре - я посміхнулася та обійняла її - я маю бігти, мене викликали на місію

- Ти ж поранена - занепокоєно сказала Емілі, обіймаючи мене у відповідь - сестричка бережи себе. Обіцяй мені!

- Від мене так просто не здихаються - посміхнулася я - але ти теж маєш цього дотриматися

Вона кивнула. Я відпустиа її і пішла до виходу:

- Я тобі подзвоню, коли звільнюся - сказала я і вийшла з кімнати Емілі

- Бувай, сестричко! - вона закрила двері

Я швидко спустилася ліфтом і побігла у центральний корпус. Піднявшись на свій поверх, я зайшла у кімнату. Там не було нікого. ''Встигла'' - подумала я і сіла на підвіконня.

- Привіт, Міка - сказала Джейн. В руках у неї був мій плащ

Одразу за нею зайшов Марк .Вони зайшли без стуку.

- Привіт, нічний кошмар - привітався у своїй манері Марк

- Привіт - відповіла я так само сидячи на підвіконні - признавайтеся, що за місія

Марк пирхнув:

- Це й місією назвати неможливо. Практично - він сів на ліжко - ми йдемо як охорона Анні

- Так. У неї якась важлива зустріч - продовжила Джейн - до речі твій плащ

- Дякую - я взяла плащ у Джейн. Хоча його плащем було важко назвати. Це скоріше накидка з капюшоном

- За тридцять хвилин маємо бути біля її автівки - сказала Джейн

- План такий: я веду авто і контролюю дорогу, а ви берете ситуацію всередині будинку - сказав Марк - до речі, їдете ви окремо

- Так, Міка - загадково сказала Джейн - цей день настав!

Під ''цим днем'' вона мала на увазі, що нам видадуть власне авто або ж мотоцикл.

Я швидко злізла з підвіконня:

- Чесно? Невже це правда? - я не вірила

Серце радісно стукало, я була неймовірно щаслива

- Так, кошмарик ми не жартуємо - спокійно сказав Марк - тому збирайся

Я кивнула.  Перекинувши через плече гвинтівку, я одягнула  на себе накидку, що закривала її. Далі я взяла кулі з шухляди і ще один пістолет, який поставила у ''тримач'' на нозі. Також взяла чорну маску - аби закрити лице.

- Вкотре переконуюся, що чорний тобі надзвичайно личить - сказала Джейн

- А ще ці малинові очі... - продовжив Марк

Я усміхнулася:

- Дякую - після чого одягла маску - я готова

Марк та Джейн теж вдягли маски. Такі правила: коли ''елітний боєць'' йде як охорона, вони повинні одягнути маски.

- Час виходити - повідомив Марк і вийшов з кімнати

Ми пішли за ним. На нас уже чекали. Анні та два новеньких мопеда.Хотілося стрибати від радості, та я себе стримала

- Ви вчасно - Анні посміхнулася - Міка, Джейн - тепер вони ваші - сказала вона та вказала рукою на мотоцикли.

Мій був темно - бордовий з темними елементами. У Джейн - червоний.

- Думаю ми готові - посміхнулася Анні - тоді вперед!

Ми трохи уклонилися. Далі одягнули ''Bluetoosh гарнітуру'' - тепер ми троє на зв'язку.

Марк із Анні сіли у його бусик. Ми з Джейн переглянувшись сіли на наші мопеди і завівши їх стали чекати поки рушить автівка