Торговий центр

- Міка! Прокидайся - хтось буквально прокричав мені це. І судячи з голосу це була Джейн - вставай, а то всі вихідні так пролежиш!

Джейн кинула в мене подушкою і лише після того я розплющила очі. Настрій був пречудовий. Потягнувшись я поглянула на Джейн: на ній була біла футболка на якій були зображені цифри на фоні ніжно - голубого кольору. Ця футболка була заправлена в спідницю ніжно - голубого кольору, поглянувши на її ноги я була зовсім не здивована - на ній були кросівки такого ж кольору, що й спідниця. Визнаю, виглядала в цій одежі вона дуже гарно.

- Для чого ти так рано мене розбудила? - сонно запитала я її, адже годинник показував лише пів на десяту і зазвичай в цей час я ще сплю

- І зовсім не рано - відповіла Джейн - і взагалі, збирайся підемо в центр міста

Осанні слова Джейн "зняли" з мене усю сонливість, адже досить рідко буває, що ми гуляємо по центру міста як ''звичайні підлітки''. Тому я швиденько взяла рушника і побігла до ванної кімнати. Закінчивши з ранковими ''процедурами'' я повернулася назад до кімнати. Джейн сиділа на моєму ліжку та розглядала фото. Так, те саме фото яке я заховала до шухляди вчора вночі.

- Знаєш, Міка ця попеловолоса дівчинка мені когось дуже нагадує - вона поглянула на мене

- Ти відкривала мою шухлядку? - я спробувала уникнути відповіді Джейн

- Раніше на рахунок цього ти мені нічого не казала - трохи ображено відповіла Джейн - ти мені не довіряєш, Міка?

- Ти не правильно зрозуміла, Джейн - через декілька секунд я спокійно продовжила - є речі про які краще дізнатися згодом

Я підійшла до шафи й почала обирати речі, даючи зрозуміти Джейн, що ця ''тема'' закінчилася. Я витягла з шафи чорну коротку спідницю, сорочку в рожево - білу смугу та чорні кросівки. Так в моїй одежі переважають темні кольори. Це вигідніше на завданнях. Заховавшись за дверці шафи від Джейн, я переодягнулася. Готова визати, що я виглядала теж досить непогано.

- Я готова, Джейн - сказала я подрузі

- Чудово! - Джейн посміхнулася - тоді вирушаємо в місто!

Я взяла чорний шкіряний рюкзак у якому лежав гаманець, складний ніж, пляшка води, телефон та ключі від кімнати, які я поставила щойно ми вийшли з кімнати та я закрила її. Пройшовши вздовж коридора ми дійшли до ліфту. Джейн натиснула кнопку виклику і ми стали очікувати.

- Міка, маю тобі сказати - почала розмову Джейн, щойно ми спустилися на потрібний поверх - на 17.00 я записана в салон на фарбування волосся. Якщо хочеш можеш піти разом зі мною або ж зустрінемося пізніше. В теорії ця процедура займе приблизно дві години

Я поглянула на волосся Джейн: так дійсно, ''освіжити'' колір волосся було варто.

- Чесно кажучи у мене не має жодного бажання сидіти в салоні дві години. Тому зустрінемося після того.

- Домовилися! - Джейн посміхнулася

Від ''Рей - корпорації'' до міста пішки йти десь хвилин двадцять. Доки ми йшли, я розгядала всі ті багатоповерхівки, що так гарно виглядають вночі. Зараз вони були не менш чудовими. Будівля, що тягнеться в небо, вона виблискувала від променів сонця. Вулиці теж не були пустими - навколо було дуже багато дорослих, підлітків, дітей з батьками. Вам напевно цікаво: як ми будучи робітниками Мафії можемо спокійно прересуватися вулицями міста? Все просто - за виконанням ''роботи'' нас ніхто не бачив, адже свідки довго не живуть.

- Йдемо в торговий цетр? - запитала Джейн у мене

- Так, але перед шопінгом зайдемо у кафе, я не снідала - вдповіла я

- Так, чудова ідея - посміхнулася Джейн

Ми поснідали круасанами з какао,після чого пішли шукати одежу. Уже з першого магазину ми вийшли з двома пакунками. Собі я купила червону краватку, чорну сорчку, чулки і нову пару кросівок. Також коротке, але пишне рожево - бірюзове плаття. Джейн вибрала собі купу футболок пару кросівок та декілька заколок.

Ми вийшли з торгового центру  наймовірно щасливі та задоволені. Джейн було вже час йти до салону. Тому я взяла наші з нею покупки та викликала таксі. Звісно, я під'їхала до одного з будинків, що були за п'ять - сім хвилин пішки до корпорації.

Нарешті я у будівлі. Викликала ліфт, приїхала на свій поверх і зайшла до своєї кімнати

- Ура! Я донесла це все сюди - сказала я і лягла на ліжко.

Всього пройшло лише пів години, а це означає, що я можу не поспішати.

- Як щодо однієї незапланованої покупки? - знову вголос сказала я сама собі - думаю трохи вина цього вечора не завадить.

Ці ''думки вголос'' змусили мене піднятися та знову рушити у місто. Зазвичай я не п'ю алкоголь, але іноді можу собі дозволити. Знову накинувши рюкзак на плечі, я почала спускатися на перший поверх. Але там мене чекав сюрприз у вигляді Емілі власною персоню. Я вирішила просто мовчки пройти - лише час з нею втрачу. Але у неї були інші плани.

Емілі - 15 - ти річний ''елітний боєць'' Портової Мафії. Вона підлегла Майкла. Попелясте волосся ледь - ледь доходило їй до лопаток, а чубчик закривав одне з світло - фіолетових очей. Одягнута у пишну білу спідницю та червоний кроп - топ з узором кольору чорної ''шахмотки'' по руках. Її зброя це коса, що до речі зараз була приставлена до мого горла.

Я також не втрачала час і різко повернулася, тепер я стояла до неї боком, а не спиною і направивши на неї ствол пістолета. Через різкий поворт, на моїй шиї утворився легкий поріз від леза коси. Помітивши це Емілі посміхнулася

- Тебе так просто вбити? - глузливо запитала вона

Моє лице не виражало жодної емоції - говорили очі. Вони кричали рішучістю.

''В будь - якому випадку вона не очікує цього'' - подумала я. Трохи відвівши пістолет всторону, ледь помітно - я вистрілила.  В цей момент я побігла прямо на неї, дістаючи складний ніж з рюкзака. Звісно куля її не зачепила, адже за таке можна потім добре поплатитися, але на декілька секунд ця дія вибила Емілі із колії. Коли вона оговталася я стояла за її спиною приклавши ніж до горла, а пістолет до голови. Секунда - і лезо її коси знову торкається мої шиї - цього разу сильнше тому моя легка рана перетворилася у глубокий поріз. Так вона теж надзвичайно вправна.