Доза снодійного

Джейн набрала у шприц потрібну дозу снодійного. Замовник почав пручатися, та виходило поганенько - мішок на голові повністю дезорієнтував його, а зав'язані за спиною руки не давали йому зробити зайвих рухів.

- Відпустіть мене! Я не винен! Я не розкажу нічого! - кричав він

Я дістала пістолет та зарядивла його. Далі я приставила ствол пістолета до голови замовника:

- Не забагато честі? Ще одне слово і можеш прощатися з життям - з якимось натиском в голосі пригрозила йому я.

Замовник замовчав. Думаю кожен на його місці б так зробив.

Джейн вколола йому снодійне. Всю цю процедуру вона виконувала в гумових рукавичках. Ні Джейн не турбувалася про нашого "гостя", вона не хотіла залишати відбитків пальців на шприці. Після, Джейн викинула шприц та гумові рукавички у смітник, що стояв не далеко від нас. І знову це не ввічливість - адже всім відомо, що скоро поліція "розплутуватиме" справу по вбивстві Хару Соммер, а це означає, що вони шукатимуть зачіпки. А хто буде шукати зачіпки у смітнику з перевулку поблизу?

Далі залишалося дійти до пункту зустрічі з Марком. Так ми й зробили. Замовник покірно слідував за нами. Точніше його вела Джейн. Напевно він змирився або ж снодійне почало на нього діяти. За декілька хвилин ми вже на назначеній точці зустрічі - в самому початку перевулку. Я поглянула на годинник. Стрілки показували 00.07. Як на мене, то могло б бути і краще. Але хто знав, що нам доведеться отримати "подарунок" у вигляді відміненої автівки. 

Пройшло ще хвилин п'ять. Зі сторони, де лежав уже мертвий Хару Соммер почувся пронизливий виск серени декількох машин. Це був не Марк. Це машини патрульної поліції. Всередині мене наростала лише рішучість - місця для страху просто не було.

"Де тебе дідько носить, Марк?" - гнівно думала я

- Тут! Допоможіть! - закричав замовник.

Я зі всієї сили вдарила його у живіт - замовник зігнувся від болю

- Заткнися, бо вимкну на все життя - сказала я і ще раз вдарила його

Замовник мовчить. Джейн поглянула на мене:

- Не витрачай куль на нього - сказала вона та одним ударом руки по спині вимкнула його. Тіло замовника впало.

Я лише махнула головою. Поліція оглядала тіло Соммера. Але вічно цей процес не триватиме - далі піде огляд місцевості та допит свідків. А це означало, що наш темний перевулок довжиною в 200 метрів не служить гарною схованкою. Джейн теж це розуміла, тому вона вже дістала телефон аби зв'язатися з Марком та це було зайвим. Адже ми почули звук під'їжджаючої машини. А точніше чорного тонованого буса марки " Volkswagen". Вже за секунду він зупинився біля нас. Зсередини вийшов хлопець 18 - ти років. Світле волосся, темно - сірі очі. Футболка темних відтінків, джинси які прикрашала цепочка. Кросівки та перебинтоване зап'ястя правої руки. Я, Джейн та він, були у гарних дружніх відносинах тому далі, посміхнувшись  до нас Марк сказав:

- Привіт, нічні кошмари всіх людей - він старався говорити це серйозно та це в нього виходило не дуже добре - кого лякали цього разу?

- Будь добрий, закинь це тіло в багажник. І чим швидше, поліція тут - сказала я йому і залізла в бусик, проігнорувавши його питання

- Не покаліч, він нам треба живий - додала Джейн та теж сіла машині

На це Марк лише пирхнув, та піднявши замовника - кинув його до багажника. Після чого й сам забрався в машину, далі тиснучи на газ - виїхав на дорогу. Зробив він це якраз вчасно, адже поліція якраз йшла по перевулку. Почувши гуркіт автомобіля вони побігли до початку перевулку, але нас там вже не було.

Коли ми від'їхали від місця злочину на чималу відстань, Марк трохи скинув швидкість і ми їхали повільніше.

- Де тебе носило так довго? - запитала я його

- Довелося відчитуватися перед Майклом - він позіхнув, а після знову продовжив - йому потрібні були якісь дуже важливі документи. Щастя, що вони виявилися у Анні. А опісля усього я одразу заскочив в машину і поїхав до вас

Ми мовчали. Кожен думав про своє, але тут тишу порушила Джейн:

- До речі, Марк - звернулася вона до хлопця - звідки ти дізнався про те, що нам потрібна допомога?

- Міку тільки тримай, домовилися? - він коротко засміявся поглянувши на мене

- Не зрозуміла? - насторожено відповіла я - обіцяю бити тебе не буду. Говори

- За себе я не переживаю. В мене перечуття, що одного дня ти таки пристрелиш Емілі - говорив він - я почув, що їй необхідна машина. Але далі вона назвала номер вашої автівки. Позвонив Еріці - вона підтвердила мої здогадки щодо того, що ви на завданні і вам буде потрібен автомобіль та скинула ваші гео - дані. Далі ви знаєте

Я просто закрила очі."Еріка. Ти не змінилася" - думала я

І знову тиша в салоні автомобіля.

- Ми під'їжджаємо до корпорації. Дзвони Рею - сказала Джейн

Я дістала телефон і набрала Босса:

- Доброї ночі, Рей. Дзвонить Міка. Місія виконана. Хару Соммер мертвий. Замовник у нас

- Радий це чути. За ним зайдуть двоє моїх людей. Потім ти та Джейн піднімітся до мене.

- Зрозуміла

Рей поклав слухавку.

- Марк, передаси замовника людям Рея. І ще - я зробила паузу - у нього згорток з тим самим товаром

- Добре

Ми під'їхали до "Рей - корпорації"

- Ваш вихід, пані кошмар - сказав він до нас

- Дякую, Марк - сказала Джей

- Так. Справді ти нам допоміг - додала я

- За вами борг - відповів він

Я та Джейн вийшли з машини.

- До Рея? - запитала Джейн

- Так - коротко відповіла я

Ми зайшли в центральний корпус. Джейн натиснула кнопку виклику ліфта.Приїхав. Ми зайшли в кабінку ліфта. Піднялися на 36 - ий поверх. Мовчи пройшли крізь купу охоронців у формі, поворт в коридорі і ось - кабінет Рея. Джейн постукала в двері

- Заходьте - почувся чоловічий голос