Хару Соммер

"Рей - корпорація"  освітлювалася багатьма вогниками. Це надзвичайно гарна, та все ж  небезпечна споруда, що мала три, з'єднаних між собою, багатоповерхових корпусів. Такий собі "будиночок" у 36 поверхів. Заправляв цими володіннями та всіма підлеглими Рей. Простими словами - Босс.  Аби справлятися зі всім Боссу допомагають Анні та Майкл - вони на декілька сходинок нижчі за званням. У кожного з них є  свої "елітні бійці" та "підлеглі". Хто чим відрізняється? Зараз поясню. "Елітні бійці" - це снайпери, кіллери, детективи, шпигуни та приманки. Зазвичай у роль приманки беруть дуже гарну жінку. У їх обов'язки входить спочатку "витягти" потрібну інформацію з жертви, а потім ''усунути'' її. "Підлеглі" - це особи, що допомагають "елітним бійцям". В основному їх беруть на завдання де має бути багато воргів. Але у "Рей - корпорації" не важливо: " підлеглий" ти, чи " елітний боєць" - тебе тут цінують як людину.

Як ви вже ймовірно здогадалися, саме тому "Рей - корпорація" має три корпуси. Центральний належить Боссу, правий Анні, а лівий Майклу. Я та Джейн входимо до складу "елітних бійців" Рея. І мені це надзвичайно подобається. Адже це значить, що ми одні з тих здібних людей в мафії, що потрапили саме до Босса в корпус. Еріка знаходиться під командуванням Анні. Це доволі приємна та мила жінка. Але й небезпечна. У неї довге, хвилясте руде волосся, що сягає їй стегон. Пронизливі зелені очі, немов отрута. Зазвичай її одежа виглядає в діловому стилі, який вона трохи змінила. Це чорна спідниця - олівець, біла сорочка та чорний піджак, який вона зазвичай не затібає на гудзики. Що тут сказати - Анні дуже це все личить. Іноді мені доводиться з нею спілкуватися і я цьому дуже рада. Вона для мене як старша сестра. Отож відносини у нас з нею дуже позитивні.

Та про Майкла не можу так сказати. Він не симпатизує мені взагалі. Це чоловік років 37. Зазвичай на його коричневому волоссі красується капелюх. Або чорний, або синій - все залежить від одежі. Зазвичай це штани ділового стилю та звичайна сорочка. Чесно при будь - якій зустрічі я поводжу себе з "холодною ввічливістю".  Та в моїх думках лунає лише одна фраза при зустрічі з ним: "Застрелити" . Поняття не маю, що мене стримує від втілення цих думок в життя.

Отож повернімося до нас. Я та Джейн спустилися ліфтом з 24 - го поверху - там знаходиться моя кімната. Гвинтівка висіла на моєму плечі, а два пістолета були поміщені в такий собі імпровізований тримач на правій нозі. Ліфт пікнув та відчинив свої дверцята - ми приїхали на перший поверх.

- Має приїхати машина, що відвезе нас до перевулку перед потрібною багатоповерхівкою - почала говорити Джейн поки ми йшли коридором.

- Гаразд, тоді й по дорозі до зазначеного місця поговоримо про план - відповіла я - так і до речі, ти взяла Bluetooth гарнітуру?

Ми вийшли з корпусу. Годинник показував 22.37, а це означало, що ми мали поквапитися.

- Так, взяла - сказала Джейн та припіднявши волосся показала "навушник"

- Добре. - посміхнулася я.

Одразу через декілька секунд до нас під'їхала чорна "Skoda". Ми швиденько зайшли в машину та сіли на задньому сидінні.

- Доброї ночі, пані - звернувся водій до нас - Еріка сказала координати, тому якщо потрібно внести зміни попередьте під час дороги.

На це я лише кивнула.

- Міка перейдемо до плану, часу обмаль - трохи напружено сказала Джейн

- Джейн, пропоную тобі вийти за квартал від центрального парку - я зупинила її питання порухом руки - це означає, що на дах хмарочоса ти не підеш, а будеш підстерігати його з землі. Розуміє про що я?

- Я розумію та все ж. Хто знає, можливо на даху уже є охорона? Якщо почнеться перестрілка Хару Соммер зможе це почути. Що ти робитимеш тоді? - Джейн ставала щосекунди все серйознішою

- Тоді я залишу нашу справу без свідків. У будь - якому випадку ми з тобою на зв'язку, і якщо не я його підстрілю то це зробиш ти, кіллере  - сказала я примруживши свої малинові очі, що здавалося трохи світилися у темряві всередині машини.

Джейн мовчала. "Звісно, якась частинка правди тут є" - думала вона. Після цього вона видихнула і звернулася до мене з такими словами:

- Гаразд.  Я підтримаю цей план. Але мені потрібен твій плащ - вона зловила мій здивований погляд - він сховає в собі мою катану.

- Шеф! - заговорила я до водія - за квартал від назначеного місця зупинися - висадимо Джейн

- Як скажете - відповів він - я попереджу вас

В той же час я зняла з себе свій плащ та віддала його Джей. Через хвилину - другу Джейн мала виходити. Машина зупинилася.

- Ввімкни "навушник". І перестань переживати, міс Серйозність - сказала я  увімкнувши пристрій

На цю репліку Джейн лише посміхнулася і швидко закривши двері автівки пішла по назначеному маршруту.

Мені нічого не залишалося як дивитися через затоноване скло машини у небо.

- Ваш вихід, міс - звичайнісіньким голосом сказав водій - нехай удача буде прихильною до вас

- Дякую, шеф. Вам прийде повідомлення куди за нами під'їхати - сказала я і вийшла з автівки.

22.53. Шіснадцять хвилин дороги. Досить непогано. як на мене. Але час не чекає.

Я йшла темним перевулком. Навколо жодного звуку. Мені було не страшно - я могла себе захистити. Ось я вже й дійшла до чорного входу - через нього  потраплю досередини будівлі.

- Джейн - тихо говорила вона, Bluetooth гарнітура зв'язувала їх - я піднімаюся сходинками.

- Краще їдь ліфтом. Вийдеш на повер нижче - почула я її голос - до речі, я у тому ж перевулку, що пройшла ти

- Зрозуміла - відповіла я та натиснула кнопку виклику ліфта - там нікого, але я пропуную тобі заховатися, можливо вони проходитимуть там.

Приїхав ліфт. Я зайшла у нього, натиснула 22 - ий поверх, тобто на два поверхи нижче від потрібного.

- Є! Я знайшла чудове місце. Світло туди майже не потрапляє, а ще й твій плащ - знову Джейн

- Тільки не говори, що ти за тими коробками! - трохи з докором сказала я